Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 205/783/19
провадження № 61-18879св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ від 26 грудня 2018 року № 3075-к Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (далі - ПІІ "АМІК Україна") про його звільнення з посади завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську ПІІ "АМІК Україна"; поновити його на вищевказаній посаді з 26 грудня 2018 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2018 року по день набрання рішенням суду законної сили та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він працював на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську ПІІ "АМІК Україна" з 04 грудня 2012 року.
На виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року, яким було визнано незаконними накази ПІІ "АМІК Україна" від 30 травня 2016 року № 557-к та від 24 червня 2016 року № 714-к в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади його було поновлено на вказаній посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську з 23 серпня 2016 року, та стягнуто з ПІІ "АМІК Україна" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Одразу після лікарняного, що підтверджується листком непрацездатності від 26 жовтня 2018 року серія АДС № 440681, він прибув на роботу 29 жовтня 2018 року, де знаходився кожного дня до моменту отримання наказу про звільнення від 26 грудня 2018 року № 3075-к, яким його повторно звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вказаний наказ позивач вважає незаконним, оскільки всупереч трудового законодавства України його не було не пізніше ніж за два місяці попереджено про наступне звільнення, не запропоновано іншу роботу, а саме, рівноцінну посаду на тому самому підприємстві, та не було надано документів, що підтверджують відсутність на підприємстві рівнозначної посади, а також його звільнення не було погоджено із первинною професійною спілкою "Правозахисники країни", членом якої він є.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 18 червня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що запровадивши наказом зміни в організації виробництва і праці, попередивши про ймовірне майбутнє вивільнення позивача більше ніж чим за два місяці, запропонувавши такому працівникові для подальшого працевлаштування перелік вакантних посад та не отримавши згоду позивача на таке працевлаштування, роботодавець мав всі правові підстави для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 24 вересня 2019 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 18 жовтня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали відповідної оцінки доказам, які були надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог до відповідача, не в повному обсязі з`ясували обставини, що мають значення для справи та прийняли рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню.
Суди помилково встановили, що ПІІ "АМІК Україна" ознайомило його з повідомленням про скорочення штату та списком вакантних посад та він відмовився від отримання такої інформації, оскільки 10 жовтня 2018 року він перебував на лікарняному і не зустрічався з представниками підприємства.Наказ про відрядження та квитки не підтверджують місця перебування представників ППІ "АМІК Україна" 10 жовтня 2019 року в м. Дніпро.
Його звільнили на підставі наказу про скорочення штату, однак він не був поновлений в штат, а працював поза штатом (наказ від 09 жовтня 2018 року № 2410-к), а тому фактично його не могли звільнити зі штату, оскільки цей наказ на нього не міг поширюватись, рішення Верховного Суду про поновлення його на посаді фактично виконано не було.
20 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПІІ "АМІК Україна" на касаційну скаргу, мотивований тим, що рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не підлягають скасуванню.
Позивач в касаційній скарзі зазначає, що рішення ухвалені з порушенням норм
матеріального і процесуального права та при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, однак не посилається на конкретні порушення судів попередніх інстанцій під час винесення рішення, а касаційна скарга містить в собі лише перелік вимог та пояснень, що надавалися ще до суду першої інстанції.
Твердження позивача про не ознайомлення з повідомленням про звільнення та не дослідження цього факту судом першої та апеляційної інстанцій спростовується поданими доказами та рішеннями.
З метою уникнення конфліктних ситуацій до ППС "Правозахисники Країни" відповідач направив подання про надання попередньої згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 із доданням повідомлення про скорочення, списку вакантних посад та актів про відмову ОСОБА_1 розписатися в ознайомленні та отриманні документів. Відмова ППС "Правозахисники Країни" висловлена у листі від 10 грудня 2018 року № 851 є необґрунтованою, оскільки посилання на відсутність у зазначеної профспілки списку вакантних посад спростовується доданими до подання матеріалами.
Крім того, відповідно до статті 43-1 КЗпП України у підприємства не виникало обов`язку попереднього погодження звільнення ОСОБА_1, оскільки Первинна професійна спілка "Правозахисники Країни" не є первинною профспілковою організацією, що створена на ПІІ "АМІК України".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
14 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
На підставі наказу від 11 березня 2013 року № 202-к ПІІ "АМІК Україна" ОСОБА_1 обіймав посаду завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки ПІІ "АМІК Україна" в м. Дніпропетровську.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року ОСОБА_2 поновлено на посаді завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську ПІІ "АМІК Україна". З метою виконання рішення суду від 06 квітня 2016 року наказом від 30 травня 2016 року № 547-к ОСОБА_2 поновлено на роботі.
Через відмову ОСОБА_1 від переводу на вакантні посади на ПІІ "АМІК Україна" та на підставі рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року та наказу від 30 травня 2016 року № 547-к про поновлення ОСОБА_3, позивача на підставі наказу від 30 травня 2016 року № 557-к звільнено із займаної посади, у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, пункт 6 статті 40 КЗпП України.
У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на дату звільнення на лікарняному, наказом від 24 червня 2016 року № 714-к скасовано дату звільнення з роботи; датою звільнення вважалася дата, зазначена в листі тимчасової непрацездатності в графі "стати до роботи".
ОСОБА_1 не погодившись зі своїм звільненням, звернувся з позовом до суду про поновлення на роботі. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року, ухваленим у справі № 205/6983/16-ц, визнано накази від 30 травня 2016 року № 557-к та від 24 червня 2016 року № 714-к незаконними та поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючого базою зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпропетровську ПІІ "АМІК Україна".
З метою виконання рішення суду від 23 травня 2017 року наказом від 06 червня 2017 року № 1137-К ПІІ "АМІК Україна" позивача поновлено на роботі.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року було скасовано, а позивачу у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Наказом ПІІ "АМІК Україна" від 15 грудня 2017 року № 2526-к наказ від 06 червня 2017 року № 1137-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " скасовано; датою фактичного припинення трудових стосунків відповідно до наказу від 24 червня 2016 року № 714-к вважається перший день виходу на роботу після закінчення тимчасової непрацездатності позивача. Підставою його видання є рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року (справа № 205/6983/16-ц).
Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року скасовано рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2017 року залишено в силі (справа № 205/6983/16-ц).
На виконання постанови Верховного Суду від 12 вересня 2018 року ОСОБА_1 наказом відповідача від 09 жовтня 2018 року № 2410-к поновлено на посаді завідувача базою зберігання та реалізації продуктів нафтопереробки у м. Дніпрі ПІІ "АМІК Україна" з 10 жовтня 2018 року.
Наказом ПІІ "АМІК Україна" від 23 жовтня 2017 року № 2158-к внесено зміни у штатний розклад підприємства в частині скорочення посад працівників бази зберігання і реалізації продуктів нафтопереробки в м. Дніпрі; зміни визначено внести з 24 жовтня 2017 року.