Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 293/1037/15-ц
провадження № 61-13823св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2018 року в складі судді Зубчук І. В. і постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук А.М., Талько О. Б., Коломієць О. С.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2015 рокуОСОБА_1 звернувся з позовом у суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: зобов`язати усунути перешкоди в користуванні його земельними ділянками, які знаходяться у АДРЕСА_2, шляхом перенесення одного стовпа лінії електропередачі за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:15:000:0001 та трьох стовпів лінії електропередачі за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1825688200:15:000:0002; стягнути спричинені йому збитки за період із 20 серпня 2013 року по день ухвалення рішення із розрахунку 300,00 євро щомісячно, що еквівалентно 416 232,00 грн.
Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належать жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 і три земельні ділянки з кадастровими номерами 1825688200:15:000:0001, 1825688200:15:000:0002, 1825688200:15:000:0003. На території двох земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства знаходяться чотири стовпи ліній електропередачі, а саме: на земельній ділянці з кадастровим номером 1825688200:15:000:0001 - стовп № 9, а на земельній ділянці з кадастровим номером 1825688200:15:000:0002 - три стовпи №№ 22, 23, 24.
Розміщенням стовпів лінії електропередачі на його земельних ділянках порушуються його права, передбачені статтей 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Втручанням упродовж тривалого часу без погодження з позивачем у його право власності створює для нього безліч незручностей. У добровільному порядку вирішити спір не вдається упродовж двох років.
Позивач вважає, що відповідачі завдали йому збитки тим, що він позбавлений можливості розпорядитися власністю на власний розсуд, тобто реалізувати право власності у повному обсязі.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законодавством передбачено встановлення уздовж електролінії, яка проходить через земельну ділянку позивача, охоронної зони, в межах якої власник зобов`язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими законодавством, і, зокрема, Правилами охорони електричних мереж, а тому вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача перенести опори лінії електромережі з його земельних ділянок є безпідставними. Ця лінія електричної мережі побудована задовго до набуття у власність позивачем будинку та земельних ділянок і про її наявність позивачу було відомо.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що бетонні стовпи №№ 9, 22, 23, 24 встановлені не пізніше 1993 року, а тому на час купівлі позивачем земельних ділянок у 2006 році бетонні стовпи на цих ділянках вже були встановлені, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності у документації обмежень, тобто створення охоронної зони, не спростовують факту наявності бетонних стовпів на земельних ділянках №№ 1825688200:15:000:0001, 1825688200:15:000:0002 на час купівлі позивачем жилого будинку та земельних ділянок площами 0,25 га і 0,3013 га, оскільки стовпи встановлені за часів користування земельними ділянками продавцем. Позивач, придбавши земельні ділянки з наявними на них стовпами лінії електропередачі, зобов`язаний використовувати земельні ділянки на тих же умовах, що і попередній землевласник ОСОБА_3 (продавець), а його право власності не має абсолютного характеру, оскільки у даному випадку пріоритет суспільної необхідності превалює над потребами приватної власності. Позивач не несе надмірного тягаря, чим забезпечується справедлива (розумна) рівновага між суспільними та приватними інтересами. Для того, щоб перенести стовпи лінії електропередачі позивачу належало замовити виготовлення проектної документації на перенос лінії електропередачі, погодити її із залізницею та оплатити витрати на виконання робіт згідно з кошторисних розрахунків. Проте звернення до залізниці у такій формі відсутнє, а тому вимога про усунення перешкод шляхом перенесення чотирьох стовпів лінії електропередачі є передчасною, оскільки не надано доказів вчинення відповідачами неправомірних дій, спрямованих прямо або опосередковано на свідоме порушення прав позивача на володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Суд не повинен підміняти інші органи. Позивачем не доведені підстави відшкодування збитків і їх розмір.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в якій просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про те, що позивачу було відомо про наявність на земельних ділянках лінії електричної мережі ґрунтується на припущеннях, спростовується правовстановлюючими документами на земельні ділянки, де в плані зовнішніх меж земельної ділянки відсутні лінії електропередач. У Державному реєстрі щодо земельних ділянок не зазначені будь-які обмеження та застереження. Державна реєстрація проведена 04 липня 2013 року та з цього моменту права позивача є порушеними. Об`єкти електричної мережі не були предметом договору купівлі-продажу, який укладений позивачем.
Розміщення стовпів на земельних ділянках позивача порушує його право власності, обмежуючи можливість використання їх у повному обсязі. Це втручання відповідача у право власності позивача є протиправним, адже здійснено без погодження з позивачем, договір сервітуту не укладався. Відповідачем не створено охоронної зони вздовж лінії електричної мережі.
До правовідносин сторін не застосовується частина четверта статті 18 Закону України "Про електроенергетику", позивач не повинен виготовлювати проектну документацію.
Позиції інших учасників
У вересні 2019 року Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін оскаржувані позивачем судові рішення.
Відзив мотивований тим, що для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні підстави, касаційна скарга є необґрунтованою.
Лінія електропередач, 4 стовпи якої позивач просить перенести, побудована у 1974 році, що підтверджується матеріалами справи, вона функціонує та обслуговує залізницю. Відсутність в правовстановлюючих документах позивача на земельні ділянки, щодо яких подано позов, інформації про дану електричну мережу та пов`язані з нею обмеження і застереження є недоліком цих документів, які потребують усунення, а не використовуватися для обґрунтування позову.
Лінія електропередач - це об`єкт енергетики, навколо якого створюються охоронні зони відповідно до пункту 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209. Згідно з пунктом 4 цих Правил у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими Правилами. Власники земельних ділянок, на яких знаходяться електричні мережі, зобов`язані вживати належні заходи до збереження зазначених об`єктів.
Охоронна зона у 10 м вздовж ліній електропередач встановлена пунктом 5 зазначених Правил, тому твердження позивача, що відповідачем не створено охоронні зони, є безпідставним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.