Постанова
Іменем України
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 522/14207/14-ц
провадження № 61-16032св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіагал",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року у складі судді Домусчі Л. В., постанову Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи:Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіагал" (далі -ТОВ "Фінансова Компанія "Сіагал") про визнання права власності на автомобіль.
Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2013 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про організацію правовідносин, згідно з умовами якого відповідач передає позивачу в користування та управління з подальшою передачею у власність на умовах, визначених договором, автомобіль Mitsubishi Pajero. ОСОБА_1 згідно з умовами договору зобов`язується: щомісячно з 15 квітня 2013 року сплачувати за ОСОБА_2 кредит, отриманий нею в АКІБ "УкрСиббанк", у сумі не менше 430 дол. США в місяць; передати ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 2000 дол. США та сплатити всі витрати ОСОБА_2 за договором про комплексне представництво інтересів № 12 від 15 квітня 2013 року, укладений з Приватним підприємством "Об`єднання адвокатів апарату безпеки бізнесу "Р-Кона".
Вважає, що на підставі договору від 15 квітня 2013 року у ОСОБА_1 виникло речове право на чуже майно - автомобіль Mitsubishi Pajero.
Позивач зазначає, що протягом всього строку дії кредитного договору він щомісячно сплачував за ОСОБА_2 платіж по кредитному договору, укладеному між ОСОБА_4 та АКІБ "УкрСиббанк", в розмірі не менше 430 дол. США щомісячно. Сплатив ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 2000 дол. США, що підтверджується розпискою відповідача про отримання грошей, сплатив заборгованість перед банком в розмірі 3000 дол. США, що підтверджується випискою з банку про зарахування грошових коштів, здійснював і здійснює сплату щомісячних платежів до банку, що підтверджує виписка з банку про зарахування грошових коштів та банківські квитанції, сплатив всі необхідні платежі за договором № 12 від 15 квітня 2013 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 12 від 15 квітня 2013 року на суму 40 000 грн.
12 липня 2014 року позивачу випадково стало відомо, що спірний автомобіль перебуває у розшуку та на нього накладений арешт. Підставою оголошення у розшук та арешт автомобіля стала постанова державного виконавця відділу Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси. Виконавче провадження було відкрито для стягнення боргу з ОСОБА_4 .
Оскільки, ОСОБА_4 знала про наявність виконавчого провадження, зокрема, що на її майно було накладено арешт, в тому числі і на автомобіль Mitsubishi Pajero, проте ОСОБА_1 не повідомила, звернувся з вищевказаним позовом до суду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на автомобіль "Mitsubishi Pajerо", д.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, дата реєстрації 21 серпня 2007 рік, номер кузова: НОМЕР_2 .
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору нікчемним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що спірний автомобіль є її власністю та перебуває у заставі банку. Кредит є частково погашеним, проте через причини складного фінансового становища банком до неї пред`явлено позов про стягнення боргу.
ОСОБА_2 зазначає, що укладений 15 квітня 2013 року між сторонами договір про організацію відносин за своєю природою є договором оренди (найму транспортного засобу) та мав бути нотаріально посвідченим. Тому, оскільки цей договір нотаріально не посвідчений, він є нікчемним.
На підставі зазначеного ОСОБА_2 просила визнати нікчемним договір про організацію відносин від 15 квітня 2013 року, укладений між нею та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що він на законних підставах є власником спірного автомобіля. Право власності за ним не було оформлене, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на автомобіль, з підстав, передбачених положеннями статті 392 ЦК України. Також позивачем не зазначено інших законних підстав для набуття такого права.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що договір про організацію відносин в силу закону не є нікчемними, а вимоги про визнання його недійсним позивач за зустрічним позовом не заявляла.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції в частині первісних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, подав до Верховного Суду, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої, в частині відмови у задоволенні первісного позову, та апеляційної інстанцій у повному обсязі та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що позивач звертаючись із первісним позовом до суду обрав спосіб захисту, який передбачений законом, а саме - визнання права власності. Визначений позивачем спосіб захисту не суперечить закону та є найбільш ефективним способом захисту його порушеного права.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання договору нікчемним в касаційному порядку не оскаржені, а тому в цій частині Верховним Судом не переглядається, відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу позивача за первісним позовом залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
24 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 квітня 2013 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір про організацію правовідносин.
Відповідно до пункту 1.1 цього договору ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 у користування та управління з подальшою передачею у власність, на умовах, визначених договором, автомобіль Mitsubishi Pajero держ. номер НОМЕР_1, дата реєстрації 21 серпня 2007 року, 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 згідно з умовами договору зобов`язується щомісячно з 15 квітня 2013 року сплачувати за ОСОБА_2 кредит отриманий нею в АКІБ "УкрСиббанк" у сумі не менше 430 дол. США в місяць. Передати ОСОБА_2 у власність грошові кошти в сумі 2 000 дол. США та сплатити всі витрати ОСОБА_2 за договором про комплексне представництво інтересів № 12 від 15 квітня 2013 року, що укладений між ОСОБА_2 та ПП "Об`єднання адвокатів апарату безпеки бізнесу "Р-Кона".
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору ОСОБА_2 видає генеральну довіреність з правом передоручення на управління та розпорядження автомобілем на ім`я ОСОБА_5, передає копії всіх документів з приводу кредиту, отриманого відповідачем в АКІБ "УкрСиббанк" 21 серпня 2007 року.
Пунктами 2.3, 2.4 договору від 15 квітня 2013 року визначено, що в період з 15 квітня до 01 червня 2013 року ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 кошти на суму 2 000 дол. США, а також у період 2013 року виплачує борг ОСОБА_2 перед АКІБ "Укрсиббанк" в сумі 3 000 дол. США; протягом строку дії кредитного договору ОСОБА_1 виплачує за ОСОБА_2 кредит отриманий нею в АКІБ "УкрСиббанк" у сумі не менше 430 дол. США в місяць.