1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


03 лютого 2020 року

м. Київ


справа № 341/923/17

провадження № 61-14588св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_4,


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,


ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений борговою розпискою, згідно якого вона позичила відповідачу грошові кошти в розмірі 20 500,00 євро на строк до 01 грудня 2012 року.

02 жовтня 2013 року та 11 січня 2014 року відповідач підписав акти звірки, за змістом яких зобов`язався до 10 березня 2014 року повернути 58 500,00 євро.

Проте, зобов`язання належним чином ОСОБА_2 не виконав, що є підставою для стягнення з нього 1 727 085,38 грн заборгованості, розрахованої за офіційним курсом валют на час подання позову.

10 серпня 2012 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_4 поручився перед позивачкою за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики в межах 1 000,00 євро.

В частині обґрунтування заподіяної їй моральної шкоди вказувала на те, що договір позики укладено за рекомендацією її колишнього чоловіка - відповідача у справі ОСОБА_4 .

Внаслідок неповернення коштів вона пережила стрес, перебуває у стані сильного душевного хвилювання, втратила нормальний сон.

Відтак, протиправні дії відповідачів щодо спонукання передати кошти та їх тривале неповернення завдало їй моральну шкоду, що є підставою для стягнення з ОСОБА_2 2 000,00 грн на її відшкодування, а з ОСОБА_4 - 1 000,00 грн.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 грудня 2017 року просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 697 562,55 грн неповернутої позики та відсотків за користування грошима, солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - 29 522,83 грн неповернутої позики та відсотків, а також стягнути на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 - 2 000,00 грн та з ОСОБА_4 - 1 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 697 562,55 грн неповернутої позики та відсотків, в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - 29 522, 83 грн неповернутої позики та відсотків, з ОСОБА_2 - 2 000,00 грн моральної шкоди та з ОСОБА_4 -1 000,00 грн моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок невиконання боргового зобов`язання позичальник повинен повернути позикодавцеві 57 500,00 євро особисто та 1 000,00 євро солідарно з поручителем ОСОБА_4 у національній валюті з врахуванням офіційного курсу євро на день звернення з позовом. При цьому вважав, що ОСОБА_1 звернулася до суду в межах позовної давності, оскільки 20 серпня 2015 року ОСОБА_2 визнав борг. Також суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Змінено розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості. Також апеляційний суд зазначив, що позов в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.


Касаційна скарга крім іншого мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску строку позовної давності. Також заявник вважає, що існують підстави для відшкодування моральної шкоди.


Доводи інших учасників справи

16 жовтня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.


01 жовтня 2019 року цивільна справа № 341/923/17 надійшла до Верховного Суду.


04 жовтня 2019 року вказана справа разом з касаційною скаргою передана на розгляд до Верховного Суду у колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого відповідач отримав в борг від позикодавця кошти в розмірі 20 500,00 євро. Підтвердженням цього договору слугує письмова розписка за підписом позичальника, згідно умов якої він зобов`язувався повернути вказані кошти до 01 грудня 2012 року.

Відповідно до акту звірки від 02 жовтня 2013 року за підписом ОСОБА_2 ним підтверджено отримання в борг 10 серпня 2012 року 20 500,00 євро. Також зазначено, що у разі неповернення коштів до 10 січня 2014 року він за кожен місяць користування грошима сплачує по 2 000,00 євро (16х2 000=32 000,00 євро), а до 10 січня 2014 року поверне не менше 50% всієї заборгованості - 26 000,00 євро, решту коштів - до березня місяця.

Згідно акту звірки від 11 січня 2014 року боржник, крім визнання факту отримання в борг 20 500,00 євро зобов`язався за 17 місяців користування коштами сплатити позивачу до 01 лютого 2014 року 27 250,00 євро, до 10 березня 2014 року - 31 250,00 євро, а разом - 58 500,00 євро.

10 серпня 2012 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки за яким ОСОБА_4 поручився перед нею за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики в межах 1 000,00 євро.

22 червня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції із письмовою заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.


................
Перейти до повного тексту