Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 309/3197/15-ц
провадження № 61-28933св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2016 року у складі судді Кемінь В. Д. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 1997 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 16 червня 2015 року. За час перебування у шлюбі, у сторін народились діти, які згідно заочного рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 16 червня 2015 року залишились проживати разом з матір?ю.
За час перебування у шлюбі, відповідач 18 січня 2008 року придбав квартиру АДРЕСА_1, що була зареєстрована за ним на праві власності. Сім`єю був придбаний також легковий автомобіль марки "Mitsubishi Lancer 1,5", 1989 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Враховуючи, що діти після розірвання шлюбу між сторонами перебувають на вихованні та повному утриманні матері, ОСОБА_1 просила спільно набуте сторонами майно поділити наступним чином: визнати за позивачем право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, а за відповідачем визнати право власності на 1/4 частину цієї квартири та право власності на легковий автомобіль марки "Mitsubishi Lancer 1,5", 1989 року випуску, легковий седан - В, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Заочним рішенням хустського районного суду Закарпатської області від
09 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки "Mitsubishi Lancer 1,5", 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип транспортного засобу - легковий седан В, № кузова НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243,60 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що оскільки спірне майно було придбано сторонами за час перебування у шлюбі, тому таке є спільної сумісною власністю подружжя та підлягає поділу. Відступаючи від рівності часток спільної сумісної власності подружжя, місцевий суд врахував істотні обставини, що мають значення, зокрема той факт, що неповнолітні діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТзОВ "Кредитні ініціативи"), оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ТзОВ "Кредитні ініціативи" відхилено.
Заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від
09 лютого 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги ТзОВ "Кредитні ініціативи", апеляційний суд, вказав, що поділ і визначення боргових зобов`язань не були предметом позову, відповідні вимоги особи, яка подала апеляцію, не можуть вирішуватися по суті на стадії апеляційного розгляду справи. Майнові права кредитора-іпотекодержателя наразі забезпечені та можуть бути реалізовані.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У червні 2017 року ТзОВ "Кредитні ініціативи" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 січня 2017 рокута направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, те що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2013 року на користь ТзОВ "Кредитні ініціативи" у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року, укладеним між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (первісний кредитор) та ОСОБА_2 було звернуто стягнення на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалюючи рішення про поділ майна сторін, судом не з`ясовано належним чином джерела його набуття, а також наявність боргових зобов`язань, що виникли в інтересах сім`ї чим порушено права заявника як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хустського районного суду Закарпатської області.
У жовтні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 502/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-28933св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.