Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 359/11696/14-ц
провадження № 61-19649св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Бойка Сергія Олександровича, представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
12 березня 2015 року у складі судді Журавського В. В. та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Волохова О. М., Данілова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відчуження автомобіля та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля.
Позовна заява мотивована тим, що в період шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ними було придбано автомобіль марки "Mercedes Benz Sprinter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На підставі довідки-рахунку від 07 серпня 2013 року без її згоди ОСОБА_2 відчужив автомобіль ОСОБА_3 . У зв`язку з наведеним позивач просила визнати недійсним договір відчуження вказаного автомобіля та поділити спільне майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину зазначеного автомобіля.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
12 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля "Mercedes Benz Sprinter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь
ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір у розмірі 253,00 грн.
Частково задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на 1/2 частину спірного автомобіля виходив з того, що оскільки автомобіль було придбано під час шлюбу і за спільні кошти подружжя, то в силу вимог статей 60, 61, 63 СК України таке майно має правовий режим спільного сумісного майна подружжя, право на 1/2 частину якого має позивач. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору відчуження спірного автомобіля, суд виходив із того, що позивач не зазначила підстави визнання вказаного правочину недійсним.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням апеляційного суду Київської області від 13 квітня
2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
12 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір про відчуження автомобіля марки "Mercedes Benz Sprinter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля "Mercedes Benz Sprinter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 253,00 грн з кожного.
Визнаючи недійсним спірний правочин, апеляційний суд виходив із того, що такий був укладений без згоди позивача, а тому є підстави для визнання його недійсним. Визнаючи право власності на 1/2 частину спірного автомобіля, апеляційний суд виходив із того, що спірний автомобіль було придбано за час перебування сторін у шлюбі, а тому він є об?єктом права спільної часткової власності, право на 1/2 частину якого має позивач.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
03 травня 2017 року представник ОСОБА_3 - адвокат Бойко С. О. через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Бойка С. О. мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не перевірено вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо необхідності захисту прав позивача саме шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля та чи діяв ОСОБА_2 недобросовісно при укладенні договору щодо відчуження спірного майна разом з ОСОБА_3, контрагентом за спірним договором.
ОСОБА_1 не була стороною спірного правочину, а тому до вказаних правовідносин не може бути застосовано статі 215, 216 ЦК України.
Суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, так як позивач вважає себе власником спірного майна, однак права такої особи не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статями 215, 216 ЦК України.
03 травня 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко К. М. через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченко К. М. мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги те, що вимог стосовно визнання вказаного автомобіля спільним сумісним майном подружжя та його поділ між ними в рівних частках, позивачем не заявлено та судом таке питання не вирішувалось. Вимога про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку автомобіля, є вже наслідком розгляду та задоволення вимог про визнання автомобіля спільним сумісним майном подружжя та його поділ в рівних частках між подружжям.
Оскільки автомобіль є неподільним майном, та на час розгляду справи вже не є власністю подружжя, суди попередніх інстанцій могли лише визнати ідеальні частки у цьому майні кожного з подружжя та за наявності позовних вимог про стягнення компенсації вирішити питання про стягнення такої компенсації.
Судом не враховано, що позивач не є стороною спірного правочину та норми недійсності правочину статі 215, 216 ЦК України, у вказаних правовідносинах не можуть бути застосовані.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Бойка С. О. на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченко К. М. на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2015 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у даній справі.
У липні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційні скарги разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1, та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2009 року, який розірвано рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2013 року.
Перебуваючи у шлюбі, подружжя 07 жовтня 2011 року придбало автомобіль "Mercedes Benz Sprinter", 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2, який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_2
Після розірвання шлюбу, 07 серпня 2013 року транспортний засіб реалізований ОСОБА_2 через ТОВ "Автотрейд-РС" на підставі довідки-рахунку ДПІ 917216 відповідачу ОСОБА_3, без дозволу на це іншого співвласника майна - ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
щодо позовних вимог про визнання договору відчуження автомобіля недійсним: