Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 490/3581/17
провадження № 61-13013св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,, Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Головне управління Державної фіскальної служби Миколаївській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на постанову Миколаївського апеляційного суду від
06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУ ДКСУ у Миколаївській області), Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області), Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 вересня 2009 року працівниками Державної податкової адміністрації у Миколаївській області здійснена перевірка господарської діяльності комп`ютерного клубу, розташованого по АДРЕСА_1, у якому він у встановленому законом порядку здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг з організації комп`ютерних ігор для дітей.
За результатами перевірки складено протокол огляду місця події, комп`ютери та інше обладнання, що знаходилося у клубі, вилучені, деяке обладнання пошкоджено, що призвело до зупинення підприємницької діяльності.
За вказаним фактом слідчим Заводського районного відділу міліції відмовлено у порушені кримінальної справи, однак прокуратурою Заводського району
м. Миколаєва зазначену постанову скасовано та порушено кримінальну справу № 10030069 за ознаками злочину, передбаченого статтею 203 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зазначену кримінальну справу неодноразово закривали. Останньою постановою СВ Заводського РВ Миколаївського МУ УМВС України в Миколаївській області провадження у кримінальній справі закрито за відсутністю складу злочину.
У 2009 році, на підставі складеного співробітниками податкової міліції Державної податкової адміністрації у Миколаївській області протоколу, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва подано до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про встановлення факту проведення
ОСОБА_1 діяльності з організації азартних ігор, чим порушено вимоги Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року у задоволені позову ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо стягнення з нього штрафу в розмірі 5 040 000,00 грн відмовлено.
15 червня 2012 року Одеським апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі
м. Миколаєва постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року скасовано, постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України штраф у сумі
5 040 000,00 грн.
За результатами перегляду вищезазначених постанов, за касаційною скаргою ОСОБА_1, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 січня
2013 року скасував вищезазначені постанови та повернув справу на новий розгляд.
Останньою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, яка набрала законної сили 02 квітня 2014 року, у задоволені позову ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про стягнення штрафу відмовлено.
Вважаючи, що зазначені дії працівників державних органів нанесли йому значних моральних страждань, втрату бізнесу, доходів на утримання сім`ї, здоров`я та, як результат, отримання групи інвалідності, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України на відшкодування майнової шкоди 1 304 233,46 грн та компенсувати моральну шкоду в розмірі 5 040 000,00 грн.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 квітня
2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про відшкодування майнової та моральної шкоди, провадження у справі в частині вимог до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва закрито.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що існує судове рішення у справі № 489/4592/15-ц, яке набрало законної сили, ухвалене між тими ж сторонами з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, ухвалене з одних і тих самих підстав і матеріально-правових вимог. Отже, між сторонами вирішено спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
При цьому ОСОБА_1 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва
від 06 червня 2016 року у справі № 489/4592/15-ц не оскаржував, отже погодився з ним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2019 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами про відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 5 040 000,00 грн скасовано, справу в цій частині передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. У іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про тотожність позовних вимог у частині компенсації моральної шкоди, оскільки у справі, що розглядається, позивач посилається, поряд з іншими підставами позову, на висновок експертного дослідження від 12 січня 2016 року, який зроблено після ухвалення рішення у справі № 489/4592/15-ц та яким підтверджено, що в ситуації, яка склалася, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди та зазначено орієнтовно-рекомендовану суму компенсації цієї шкоди.
Також суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що висновок експертного дослідження не встановлює причинного зв`язку між діями заподіювачів шкоди та моральною шкодою, завданою позивачу, отже, суд повинен встановити факт самого злочину і винність осіб в даному діянні та вважав, що такі висновки суду першої інстанції є передчасними та не спростовують у повній мірі усіх доводів позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції вважав, що фактичні обставини (юридичні факти), якими обґрунтовується в даному позові вимога позивача про компенсацію моральної шкоди, з наявністю або відсутністю якої закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами, не були предметом судового дослідження в іншій справі.
Апеляційний суд вказував, що посилання суду першої інстанції, як на обґрунтування своїх висновків на те, що у позивача була можливість аргументувати свої доводи у суді, оскаржити рішення, заявляти відповідні клопотання та користуватися своїми правами на свій розсуд в минулому, під час розгляду іншої справи, протирічать загальним принципам щодо забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізації права особи на судовий захист.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі ГУ ДКСУ у Миколаївській області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 червня 2019 року в частині скасування ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року щодо закриття провадження у справі скасувати й залишити в силі ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року в цій частині.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд не взяв до уваги наявність двох вимог у позовній заяві, у змінах до позовної заяви від січня та березня 2016 року і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про нетотожність вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що судово-психологічне дослідження не є окремою правовою підставою для відшкодування шкоди, а лише підтверджує чи спростовує можливий зв`язок дій органів досудового слідства з моральними стражданнями ОСОБА_1 .
В частині вирішення питання про закриття провадження щодо відшкодування майнової шкоди прийняті у справі судові рішення не оскаржуються.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
06 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшли відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного
суду - без змін.
Мотивуючи відзив, ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали Центрального районного суду
м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами про відшкодування компенсації моральної шкоди у розмірі 5 040 000,00 грн.
13 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов також відзив ГУ ДКСУ у Миколаївській області на касаційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому заявник просить касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити й скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від
06 червня 2019 року в частині скасування ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2019 року щодо закриття провадження у справі та залишити в силі в цій частині ухвалу суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи відзив, ГУ ДКСУ у Миколаївській області вказує, що не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає, що такі позовні вимоги вже були предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалено рішення, що набрало законної сили.
В частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди прийняті у справі судові рішення не оскаржуються, отже в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 490/3581/17 з Центрального районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу за позовом
ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Головного управління Державної фіскальної служби Миколаївській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 27 вересня 2009 року працівниками Державної податкової адміністрації у Миколаївській області здійснено перевірку господарської діяльності комп`ютерного клубу, розташованого по
АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг з організації комп`ютерних ігор для дітей.
За результатами перевірки складено протокол огляду місця події, комп`ютери та інше обладнання, що знаходилось у клубі, вилучено, деяке обладнання пошкоджено, що призвело до зупинення підприємницької діяльності.
За даним фактом слідчим Заводського районного відділу міліції
м. Миколаєва відмовлено у порушені кримінальної справи, однак прокуратурою Заводського району м. Миколаєва зазначену постанову скасовано та порушено кримінальну справу № 10030069 за ознаками злочину, передбаченого статтею 203 КК України.
Зазначену кримінальну справу неодноразово закривали. Останньою постановою СВ Заводського РВ Миколаївського МУ УМВС України в Миколаївській області провадження у кримінальній справі закрито за відсутністю складу злочину.
У 2009 році, на підставі складеного співробітниками податкової міліції Державної податкової адміністрації у Миколаївській області протоколу,
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва подано до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про встановлення факту ведення ОСОБА_1 діяльності з організації азартних ігор, чим порушено вимоги Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від
11 травня 2010 року у задоволені позову ДПІ у Ленінському районі
м. Миколаєва щодо стягнення з нього штрафу в розмірі 5 040 000,00 грн відмовлено.
15 червня 2012 року Одеським апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі
м. Миколаєва постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року скасовано, постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України штраф у сумі
5 040 000,00 грн.
За результатами перегляду вищезазначених постанов, за касаційною скаргою ОСОБА_1, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 січня
2013 року скасував вищезазначені постанови та повернув справу на новий розгляд.
Останньою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, яка набрала законної сили 02 квітня 2014 року, у задоволені позову ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про стягнення штрафу відмовлено.
09 липня 2015 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, УМВС України в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на вищевказані факти, просив відшкодувати моральну шкоди у розмірі 5 040 000,00 грн (цивільна справа
№ 489/4592/15-ц) та рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від
06 червня 2016 року йому було відмовлено в задоволенні позову.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державних органів, які завдали йому значних моральних страждань: в результаті їхніх неправомірних дій він втратив бізнес, був позбавлений можливості отримувати доходи на утримання сім`ї, погіршився стан його здоров`я, він отримав групу інвалідності. У зв`язку з викладеним, у остаточній редакції позову ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ГУ ДКСУ у Миколаївській області майнову шкоду в розмірі 1 304 233,46 грн, а компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 040 000,00 грн відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.