Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 368/535/18-ц
провадження № 61-8554св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Базика Олексія Павловича, на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Шевченко І. І. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року у складі колегії суддів:
Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 рокуакціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2011 року між ним
та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Банк зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5 000,00 грну вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. При цьому позичальник дав згоду на зміну кредитного ліміту.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 18 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 117 000,00 грн, з яких: 67 272,57 грн - заборгованість за кредитом; 49 727,43 - заборгованість за процентами за користуванням кредитом.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд позов задовольнити, стягнути заборгованість у розмірі 117 000,00 грн, вирішити питання понесених судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами законності нарахування суми заборгованості. Суд зазначив, що максимальний кредитний ліміт, який був наданий ОСОБА_1, становив 5 000,00 грн. У ході розгляду справи банк надав кредитний договір № KUB1479728134207, укладений 21 листопада 2016 року між банком та ОСОБА_1, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 70 000,00 грн, проте вказаний договір не може впливати на розмір заборгованості за кредитним договором від 11 листопада 2011 року, оскільки підстава позову не змінювалась.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року скасовано.
Позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 11 листопада 2011 року у розмірі 117 000,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 67 272,57 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 49 727,43 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 4 405,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог банку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним 11 листопада 2011 року анкета-заява, згідно з якою він отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між ним та банком договір, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в анкеті-заяві.
Між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 виникли правовідносини, що пов`язані із договором кредиту, який належним чином позичальником не виконувався. Крім того, між сторонами укладено кредитний договір на суму 70 000,00 грн, які позичальник отримав.
Також апеляційний суд зазначив, що позичальник знімав кредитні кошти у банкоматі та відділенні банку, здійснював часткове погашення заборгованості до травня 2018 року, що свідчить про визнання ним заборгованості, підтверджує його згоду зі всіма умовами кредитування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Базик О. П., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині висновків суду щодо укладення кредитного договору та отримання кредиту відповідачем та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 368/535/18-ц із Кагарлицького районного суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про укладення між сторонами кредитного договору від 21 листопада 2016 року № KUB1479728134207 на суму 70 000,00 грн, оскільки вказаний договір не містить підпису сторін.
Також оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 11 листопада 2011 року банк суду не надав, хоча відповідач ставив під сумнів належність йому підпису у ній.
Крім того, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що постанова Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим 11 листопада 2011 року підписав анкету-заяву б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг (а. с. 14, т. 1). При цьому позичальник дав згоду на зміну кредитного ліміту.
Максимальний ліміт, який був наданий ОСОБА_1, становив 5 000,00 грн.
ОСОБА_1 не виконував належним чином свої зобов`язання за договором, у результаті чого за розрахунком банку виникла заборгованість у розмірі 117 000,00 грн, з яких: 67 272,57 грн - заборгованість за кредитом; 49 727,43 - заборгованість за процентами за користуванням кредитом (а. с. 10-12, т. 1).
Під час судового розгляду справи АТ КБ "ПриватБанк" було повідомлено про існування іншого кредитного договору KUB1479728134207, укладеного 21 листопада 2016 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, за умовами якого останній подав заяву до АТ КБ "ПриватБанк" на отримання кредиту в розмірі 70 000,00 грн по програмі "Куб", та заборгованість за яким було включено до розрахунку заборгованості за договором б/н від 11 листопада 2011 року.
Кредитний договір від 21 листопада 2016 року № KUB1479728134207 укладено сторонами в електронній формі шляхом приєднання до публічної оферти, запропонованої банком; підписано його сторонами також у електронному вигляді, відповідно до пункту 1.1.3.2.10. Умов.
У розділі договору "Оферта позичальника" зазначено, що позичальник даним висловлює готовність взяти позику під проценти у будь - якої особи, хто прийме цю пропозицію повністю або частково на умовах: розмір позики визначається банком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua. Платність за користування позикою (розмір процентів): 2,4 % від початкового розміру фактично виданої позики на місяць. Строк повернення позики: 12 місяців з дати отримання позики (зарахування коштів на рахунок позичальника). Для погашення заборгованості відповідач доручив банку проводити списання з усіх його рахунків на користь банку в розмірі, зазначеному в його пропозиції при настанні дати платежу, зазначеного в цій пропозиції (здійснювати договірне списання).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Базика О. П., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку
АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.