ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 440/456/16
провадження № 61-23304 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року в складі колегії суддів Шумської Н. Л., Струс Л. Б., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 20 265,18 грн, з яких 7 905,01 грн заборгованості за кредитом, 9 729,07 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 189 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу у фіксованій частині, 941,2 грн штрафу у процентній складовій.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначив, що 31 жовтня 2011 року уклав з ОСОБА_1 договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 31 січня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 20 265,18 грн, яку банк просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 15 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що 28 листопада 2014 року не встановлені особи шахрайським способом заволоділи коштами відповідача у сумі 7 668,38 грн, про що той повідомив правоохоронні органи.
Відповідач особисто не використовував електронний платіжний засіб при здійсненні платіжних операцій 28 листопада 2014 року на вказану вище суму, а тому заборгованості на цю суму та похідних від неї сум у відповідача перед банком не виникло.
Позивач не довів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 15 листопада 2016 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2011 року у розмірі 20 265,18 грн, з яких 7 905,01 грн заборгованості за кредитом, 9 729,07 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 189 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу у фіксованій частині, 941,2 грн штрафу у процентній складовій.
Апеляційний суд виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджується, що списання коштів відбувалось з рахунку платника за належною електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що спростовує припущення відповідача про несанкціонованість списання коштів з його рахунку.
З урахуванням проведеної банком належної ідентифікації відповідача банк не несе відповідальності за шахрайські дії в мережі Інтернет, а ризик збитків від здійснення таких операцій несе користувач.
Апеляційний суд, перевіривши правильність розрахунків заборгованості банку, яка не піддавалася сумніву, погодився з ними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 14 березня 2017 року до завершення розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач вважає, що апеляційний суд установив обставину щодо авторизації ним за допомогою засобів доступу смс-повідомлення на підставі неналежного доказу. Зазначає, що на його номер мобільного телефону не приходили ніякі смс-повідомлення.
Зазначає, що не погоджувався з розрахунком заборгованості позивача зі сплати тіла кредиту, процентів за користування кредиту, пені та штрафних санкцій.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від Жарського І. Р., який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк", у якому представник позивача просить відхилити касаційну скаргу, залишити рішення апеляційного суду без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідач 31 жовтня 2011 року уклали кредитний договір, відповідно до якого на ім`я відповідача емітована платіжна кредитна карта № НОМЕР_1 строком дії до 31 липня 2018 року для обслуговування кредитного ліміту.
Головною умовою для відкриття рахунків, отримання банківських карток, дистанційного обслуговування, тощо є зазначення клієнтом фінансового номеру телефону.
В якості фінансового номеру телефону відповідачем був зазначений телефонний номер НОМЕР_2 . Фінансовий телефон клієнта - це номер мобільного телефону, який вказаний і підтверджений клієнтом як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитися фінансові операції.
28 листопада 2014 року о 22:56:01 годині відповідач за допомогою засобів доступу смс-повідомлення, які були направлені на його фінансовий номер, здійснив авторизацію.
Цього ж дня по карті № НОМЕР_1 відповідачем здійснено 5 транзакцій по списанню грошових коштів на загальну суму 9 495,7 грн, що підтверджується випискою про рух коштів.
02 грудня 2014 року грошові кошти в сумі 1 899,14 грн повернені.
22 грудня 2014 року відповідач за допомогою телефонного дзвінка на номер 3700 повідомив про нездійснені ними транзакції по переказу та зняттю коштів та попросив заблокувати платіжну карту. Блокування карти виконано того ж дня.
Спірні платіжні операції на суму 7 596,56 грн були здійснені 28 листопада 2014 року з використанням електронного платіжного засобу, з його електронною ідентифікацією та ідентифікацією його власника.
Мотивувальна частина