Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 484/1912/18
провадження № 61-3499св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М., від 22 січня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з 2005 по 2015 роки, вони сумісно проживали у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності. Вказував, що ОСОБА_2 добровільно виселилась з квартири та з того часу по день подання позову не проживає, створила іншу сім`ю, народила доньку ОСОБА_3, місце проживання якої зареєструвала у спірній квартирі. Позивач зазначив, що в квартирі ОСОБА_2 не проживає більше одного року, а її неповнолітня донька - з народження, а він не може розпорядитись належною йому квартирою.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив визнати ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, такими, що втратили право на проживання у вищевказаній квартирі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
Усунуто перешкоди для ОСОБА_1 щодо його прав власника у користуванні квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, шляхом визнання їх такими, що втратили право користування вказаним житловим приміщенням.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 є колишнім членом сім`ї позивача. За час сумісного проживання позивачем як власником квартири був встановлений порядок користування квартирою, відповідач мала право проживати у квартирі, була у ній зареєстрована. Малолітня донька відповідач ОСОБА_3 не є членом сім`ї позивача та в квартирі ніколи не проживала. Після розірвання шлюбу відповідач в квартирі не проживає, з моменту непроживання в квартирі минуло більше року, що підтвердила сама відповідач в судовому засіданні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2018 року скасовано, постановлено нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правомірність та пропорційність застосування заявленого крайнього заходу втручання у права ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користування житловим приміщенням позивачем не доведено. Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 не втратила зв`язок з квартирою, факт непроживання ОСОБА_2 та її малолітньої дитини у спірній квартирі понад один рік обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення їх права користування належним позивачу житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2019 рокуі залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, які свідчать про те, що після розірвання у 2015 році шлюбу ОСОБА_2 виселилась з квартири, зареєструвала шлюб з іншим чоловіком та народила другу доньку. Вказує, що ОСОБА_2 проживає в будинку своєї матері, її речі у спірній квартирі відсутні. Наявності перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_2 не довела.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Первомайської міської ради, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майномпризначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3394, укладеного 27 серпня 2003 року.
Відповідач ОСОБА_2 перебувала з позивачем в зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 2005 року по 06 жовтня 2015 року, який за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області було розірвано.
Відповідач ОСОБА_2 в зазначеній квартирі зареєстрована та проживала як член сім`ї позивача.
04 січня 2016 року відповідач ОСОБА_2 від іншого шлюбу народила доньку ОСОБА_3, яку зареєструвала в квартирі позивача 04 січня 2018 року.
Згідно акту про непроживання в квартирі, складеного майстром дільниці КП "Затишок" від 25 квітня 2018 року, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає протягом п`яти років.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалась на неможливість проживання у спірній квартирі через перешкоди, які чинить позивач, та відсутність у неї та її доньки іншого житла.
Суд апеляційної інстанції встановив, що після припинення проживання у спірній квартирі ОСОБА_2 продовжує сплачувати вартість комунальних послуг.
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.