ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
Київ
справа №804/3118/17
адміністративне провадження №К/9901/34553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року (Чабаненко С.В., Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);
- зобов`язати Державну казначейську службу України виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц);
- зобов`язати Державну казначейську службу України надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2015 року по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), якими постановлено стягнути на користь позивача кошти в сумі 2936, 00 грн. та додаткового рішення від 29 вересня 2015 року, яким стягнуто судові витрати у розмірі 487, 20 грн.
Позивачем зазначено, що виконавчі листи, видані на виконання вищезазначених судових рішень направлені до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області ще у серпні 2015 року, проте станом на 28 квітня 2017 року рішення суду не виконано.
Вказував, що у відповіді на його скаргу від 22 серпня 2016 року, яку перенаправлено із Міністерства фінансів України за належністю до Державної казначейської служби України, відповідач повідомив позивача, що Казначейством будуть здійснені заходи щодо перерахування на його користь коштів згідно виконавчих документів за рішеннями суду лише після виконання рішень судів, які надійшли раніше.
При цьому, у позовній заяві також зауважено, що із відповідей Казначейства слідує, що Державним бюджетом передбачені кошти на виконання рішень судів, однак Державною казначейською службою України, на думку позивача, не вживаються заходи для виконання судових рішень.
Тому, позивач вважає, що станом на момент звернення до суду із даним позовом минуло вже півтора року з дня отримання відповідачем виконавчих листів на виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), однак дані судові рішення відповідачем не виконуються в порушення вимог статті 124 Конституції України та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України, оскільки останньою вчинялися дії з виконання судових рішень у справі № 2/205/646/15(205/7386/14-ц).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц). Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц).
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Окрім того, зазначили, що наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 08 листопада 2005 року в справі "Кречко проти України". У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на дату звернення позивача до суду, відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та порушені граничні строки виконання як рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) так і додаткового рішення від 29 вересня 2015 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.
Державна казначейська служба України вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що рішення у справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), буде виконано у порядку черговості, тобто після перерахування коштів стягувачам, які звернулися до органів Казначейства раніше позивача та про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено 500,00 млн гривень. Натомість на виконанні у Казначействі знаходяться рішення судів на суму понад 1050,06 млн грн.
Також, вказує, що виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки призведе до порушення принципу рівності перед законом та будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач.
Позиція інших учасників справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 720/78/19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
29 серпня 2014 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради щодо стягнення грошових сум. За результатами розгляду якого рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог позивача до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошових сум - відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
07 липня 2015 року Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення по справі № 2/205/646/15 (205/7386/14-ц), яким апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2015р - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на користь позивача 2936, 00 грн.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) набрало законної сили - 07 липня 2015 року.
29 вересня 2015 року Апеляційним судом Дніпропетровської області прийнято додаткове рішення по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц), яким суд апеляційної інстанції вирішив питання щодо розподілу судових витрат та присудив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на користь позивача судові витрати в сумі 487, 20 грн. Дане судове рішення набрало законної сили - 29 вересня 2015 року.
Позивачем у серпні 2015 року разом із заявами про виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області направлено виконавчі листи.
З 18 листопада 2015 року зазначені виконавчі документи зареєстровані в органах Казначейства та перебувають в черзі на виконання за № 7284, 7285.
22 вересня 2016 року позивач звернулась до Міністерства фінансів України із скаргою, в якій просила про вжиття невідкладних заходів, спрямованих на виконання рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом перерахування позивачу присуджених на його користь за рішеннями суду коштів з урахуванням компенсації за несвоєчасне виконання рішень суду згідно вимог статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Листом від 10 жовтня 2016 року за вих. №31-15050-11/23-3875/3043 Міністерство фінансів України направило за належністю скаргу позивача стосовно виконання рішень суду до Державної казначейської служби України із повідомленням про це скаржника.
Листом від 26 жовтня 2016 року повідомлено про те, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" перебувають виконавчі листи Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справам №2/205/646/15 про перерахування коштів на користь позивача, які будуть перераховані відповідно до вимог абз. 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., тобто після виконання рішень судів, що надійшли раніше.
Станом на 19 травня 2017 року грошові кошти не сплачені, а рішення судів фактично не виконані.
Позивач вважаючи таку бездіяльність Державної казначейської служби України, яка виразилась у невиконанні з вересня 2015 року рішень Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №2/205/646/15 (205/7386/14-ц) протиправною звернувся до суду з вказаним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.