ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №815/5788/17
адміністративне провадження №К/9901/18505/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., Кравченка К.В.) у справі №815/5788/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" до інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Одеської митниці Державної фіскальної служби Кривоноса Романа Миколайовича, Одеської митниці Державної фіскальної служби, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про визнання протиправними дій, скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,
установив:
У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (далі - ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС") звернулось до суду з позовом до інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Одеської митниці ДФС Кривоноса Р.М., Одеської митниці ДФС, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило:
визнати протиправними дії державного інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста "Спеціалізований" Одеської митниці ДФС Кривоноса Р.М. з використання при оформленні митної декларації № UA500650/2017/003877 від 21 липня 2017 року повторного звіту від 31 липня 2017 року №586, складеного експертом ФОП ОСОБА_2 ;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 3 серпня 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 3 серпня 2017 року Одеської митниці.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" відмовлено в задоволенні позову.
Поряд із цим, під час розгляду справи в суді першої інстанції судом ухвалою від 14 лютого 2018 року було залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийнято до розгляду адміністративний позов цієї особи про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500650/2017/000004/1 від 3 серпня 2017 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 3 серпня 2017 року.
12 березня 2018 року зазначений адміністративний позов був залишений без розгляду ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.
21 червня 2018 року Одеським апеляційним адміністративним судом скасовано вказану вище ухвалу, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року задоволено апеляційні скарги ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" та ОСОБА_1, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовної заяви ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" та задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 від 3 серпня 2017 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2017/00210 від 3 серпня 2017 року; в задоволенні решти вимог Товариства відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняте цим судом рішення в частині задоволених вимог й залишити в цій частині в силі судові рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 квітня від 6 листопада 2018 року. Скаржник наголошує на тому, що звіт ФОП ОСОБА_2 . від 31 липня 2017 року №586 у судовому порядку не скасований, а тому міг бути носієм доказової інформації для митного органу. Крім того, стверджує, що залучення судом першої інстанції до участі ОСОБА_1. як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вимоги якого є ідентичними вимогам Товариства, є порушенням частини першої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" у відзиві на касаційну скаргу проти вимог Одеської митниці ДФС заперечує, просить його скаргу відхилити й залишити рішення суду апеляційної інстанції без задоволення.
Від представника третьої особи, ОСОБА_1, також надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить залишити рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що 3 липня 2017 року між TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС" (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір-доручення №0307/1 з надання товарно-експедиторських та брокерських послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за рахунок клієнта надавати товарно-експедиторські послуги, декларування та митного оформлення в Одеській митниці ДФС товарів, майна, транспортних засобів та інших вантажів клієнта, які переміщуються через митний кордон України, зокрема, митного оформлення транспортного засобу Мini Cooper.
21 липня 2017 року уповноваженою особою ОСОБА_1. - брокером ТОВ "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" подано до митного оформлення митну декларацію №/2017/003877 на легковий автомобіль Мini Cooper.
Під час перевірки наданих декларантом документів, за результатами проведеного митного огляду та співставлення з калькуляцією витрат згідно з експертним висновком №507 від 7 липня 2017 року, посадовими особами митного органу знайдено розбіжності із фактичним станом транспортного засобу та пошкодженнями. Так, 31 липня 2017 року ФОП ОСОБА_2 складено висновок №586, відповідно до якого вартість транспортного засобу Мini Cooper склала 4528 доларів США, в зв`язку з чим експерт просила вважати раніше складений нею висновок №507 від 7 липня 2017 року, згідно з яким вартість автомобіля складає 2378 доларів США, недійсним.
На вимогу митного органу щодо підтвердження заявленої митної вартості товару 26 липня 2017 року позивачем надано митному органу додаткові документи.
За результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації №/2017/003877 від 21 липня 2017 року, 3 серпня 2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 500650/2017/000004/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №/2017/00210.
Відмовляючи в задоволені позову TOB "ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС", суд першої інстанції виходив з відсутності доказів порушення прав позивача оскаржуваним рішенням та карткою відмови. Суд вважав, що дії та рішення відповідачів щодо митного оформлення автомобіля, який належить ОСОБА_1, спричиняють настання певних юридичних наслідків саме для нього.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, суд зазначив, що митним органом правомірно врахований повторний (виправлений) звіт товарознавчої експертизи, оскільки експерт при складанні першого звіту не мала можливості детального огляду транспортного засобу, а заявником, у свою чергу, надано некоректні дані.
Приймаючи рішення про задоволення позову як позивача, так і третьої особи ОСОБА_1, апеляційний суд виходив з того, що позивач надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості легкового автомобіля, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини; натомість, суд першої інстанції врахував лише наявність повторної експертної оцінки легкового автомобіля, яка проведена на вимогу митного органу за відсутності законних підстав.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У частині другій статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Контроль правильності визначення органом доходів і зборів митної вартості товарів регламентовано статтею 54 Митного кодексу України.