ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №820/5816/16
касаційне провадження №К/9901/39574/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі № 820/5816/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" звернулося з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 0000194200.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2017 позовні вимоги задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2017 залишив судове рішення суду першої інстанції без змін.
Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередні інстанцій).
Зокрема, наголошує на відсутності правових підстав для відображення Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" наслідків господарських операцій з Приватним підприємством "Агентство маркетингових досліджень" у податковому та бухгалтерському обліках.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Агентство маркетингових досліджень" у жовтні 2014 року по взаємовідносинам за період січень-лютий 2014 року та з податку на прибуток за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 31.03.2016 № 28/28-09-42-10/31340536.
У вказаному акті перевірки податковим органом викладено висновки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 15552,00 грн.
В обґрунтування висновків про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства податковий орган вказував на безпідставне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з Приватним підприємством "Агентство маркетингових досліджень" щодо придбання послуг (обробка результатів маркетингових досліджень та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі) на підставі договору від 01.01.2014 № 28, які не спричиняють реальних правових наслідків. У підтвердження своєї позиції відповідач вказує на відсутність деяких первинних документів щодо спірних господарських операцій, а саме - звітів маркетингових досліджень.
За наслідками проведення вказаного контрольного заходу Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 0000194200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 19440,00 грн., в тому числі: в сумі 15552,00 грн. основного платежу та в сумі 3888,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії залишено без змін.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.