ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
Київ
справа №812/823/15
адміністративне провадження №К/9901/27135/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 (суддя - Ковальова Т.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді: Ляшенко Д.В., Ястребова Л.В.) у справі №812/823/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - ПрАТ "ЛИНІК" звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) від 30.01.2014 №0000051702 №0000031702.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Луганську оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, та доводи апеляційної скарги.
Так, основним доводом СДПІ з ОВП у м. Луганську є те, що для цілей оподаткування визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є спрямованість такої діяльності на отримання доходу, визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ "ЛИНІК" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.01.2014 №2/28-05-17-02/32292929, в якому відображено висновок про порушення:
Пункту 198.3 статті 198 Податкового кредиту України - завищено податковий кредит на 7965968,00 грн., в т.ч. жовтень 2013 року - 7965968,00 грн.;
пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України - завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 7576421,00 грн., в т.ч. за жовтень 2013 року на 7576421,00 грн.;
пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України - занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 389547,00 грн., в т.ч. жовтень 2013 року - 389547,00 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 398035,00 грн., в т.ч. за жовтень 2013 року 398035,00 грн.;
пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 2918419,00 грн., в т.ч.: жовтень 2013 року на 2918419,00 грн.
На підставі названого акту перевірки, 30.01.2014 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000051702 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ в сумі 7576421,00 грн.;
№0000031702 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2918419,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1459209,50 грн.;
№0000041702 про збільшення суми грошового зобов`язання ПДВ в розмірі 389547,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 194 773,50 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу, що дозволяє платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Згідно довідки АБ №684049 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Управлінням статистики у місті Лисичанську 23.12.2014 основним видом діяльності ПрАТ "ЛИНІК" є - виробництво продуктів нафтопереробки.
За період, який підлягав перевірці встановлено, що підприємство не здійснювало переробку нафти та виробництво і реалізацію нафтопродуктів.
Листом від 12.06.2012 ПрАТ "ЛИНІК повідомлено, що відповідно до рішення Наглядової ради ПрАТ "ЛИНІК" від 01.03.2012 діяльність ПРАТ "ЛИНІК" з виробництва нафтопродуктів зупинена на період проведення позапланового ремонту.
З метою підтримки обладнання в робочому стані, здійснення ремонту власними силами та сторонніми організаціями, для поповнення оборотних коштів, та для фінансування господарської діяльності підприємство отримало кредити та фінансову зворотну допомогу, а саме:
за договором займу № 01-03/12 від 01.03.2012. TNK SH SH Investments Limited надає ПРАТ "ЛИНІК" займ для поповнення оборотних коштів та для фінансування господарської діяльності передбаченої Статутом ПРАТ "ЛИНІК". Максимальний ліміт заборгованості складає 80 000 000 доларів США. Відсоткова ставка за користування Займом встановлюється в розмірі 7,3% річних;
за кредитним договором № 21-180-1 від 03.09.2004р. Skilton Limited, Кіпр надає ПрАТ "ЛИНІК" грошові кошти в позику в мережах Револьверної кредитної лінії, що далі іменується "Кредитна лінія", з максимальним лімітом заборгованості до 28 200 000 доларів США. Відсоткова ставка за користування грошовими коштами в рамках Револьверної кредитної лінії, встановлюється у розмірі 11% річних. Кредит надається ПрАТ "ЛИНІК" для поповнення оборотних коштів, здійснення інвестицій та оплата будь-яких видатків, пов`язаних із здійсненням інвестиційної діяльності;
за договором №01Ф від 08.02.2013 про надання поворотної фінансової допомоги, ТОВ "ТНК-Індастріз Україна" надає ПрАТ "ЛИНІК" поворотну фінансову допомогу,сума Допомоги за Договором становить 136 000 000 грн.. За цим Договором проценти чи будь-яка інша винагорода за користування Допомогою не нараховуються.
Відповідно умов вищевказаних договорів, за рахунок отриманих кредитів та фінансової допомоги ПрАТ "ЛИНІК" поповнює власні оборотні кошти, внаслідок чого сплачує отримані товари (роботи, послуги) та формує податковий кредит, без наявної на те розумної економічної причини (ділової мети), що складає передумови в подальшому декларувати від`ємне значення з ПДВ та відповідно бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, за рахунок яких в майбутньому буде погашено отриману фінансову допомогу та отримані кредити.
Основними постачальниками ПрАТ "ЛИНІК" у жовтні 2013 року були: ТОВ "Інспекторат Україна" відповідно до укладених договорів від 30.06.2011 № 100 про відбір та доставку проб нафтопродуктів, надання послуг по контролю якості у червні 2013 року; ТОВ "РН Коммерс" відповідно до укладених договорів від 01.01.2013 № 0001ПЦ, "Другий загін державної охорони " відповідно до укладеного договору від 01.01.2013 № 3 про послуги з забезпечення пожежної охорони за жовтень 2013 року; ТОВ "Мединський і К" відповідно до укладеного договору від 29.12.2012 № 020203-0528 про пасажирські перевезення; ДП "Лисичанське СУ 10" відповідно до укладеного договору від 06.09.2013 №020201-0326, від 17.09.13 №020202-0376, від 01.01.2012 № 1Р/12 про виконання роботи з ремонту; ТОВ "Сєвєродонецький котельно-механічний завод" відповідно до укладеного договору від 17.05.13 №020102-0183; ТОВ "Уніхімтек-Україна" відповідно до договору від 12.09.2013 №020101-0355; ТОВ "Торгівельна компанія Інтехресурс" відповідно до договору від 23.05.2013 №020101-0213; ТОВ "Тара-Маркет" відповідно до договору від 04.07.2013 №020203-0261.