ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №820/607/17
касаційне провадження №К/9901/36344/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді: Бондар В.О., Калитка О.М.) у справі № 820/607/17 за позовом ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 у лютому 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2016 № 5180/1303, № 5181/1303, № 5182/1303, № 5183/1303, № 5184/1303, № 5185/1303, № 5186/1303, № 5188/1303, № 5189/1303.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.05.2017 позовні вимоги задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.06.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 залишив без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів ОСОБА_1 у 2015 році був власником:
нежитлових приміщень, розташованих за адресами: АДРЕСА_1, площею 773, 6 кв.м; АДРЕСА_2, площею 381,0 кв.м; АДРЕСА_3, площею 4319,2 кв.м; АДРЕСА_4, площею 67,3 (33.65 1/2 кв.м.); АДРЕСА_5, площею 197,2 кв.м (магазин); АДРЕСА_5, площею 960,1 кв.м; АДРЕСА_6, площею 702,1 кв.м.;
житлових приміщень, розташованих за адресами: АДРЕСА_7; площею 957.9 кв.м; АДРЕСА_8, площею 58,.7 кв.м.
За висновками податкового органу такі об`єкти нерухомості відповідно до вимог підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році, у зв`язку з чим Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 21.10.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№5180/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 233334,44 грн.;
№ 5181/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 2320,29 грн.;
№ 5182/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 26303,93 грн.;
№ 5183/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 5847 грн.;
№ 5184/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 1920,73 грн.;
№ 5185/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 1429,93 грн.;
№ 5186/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 204,93 грн.;
№5188/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 4711,22 грн.;
№ 5189/1303, яким нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 4275,79 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних актів індивідуальної дії останні залишені без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області при визначенні податкового обов`язку позивача в спірних правовідносинах не врахувала, що Харківською міською радою Харківської області прийнято рішення № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлений в м. Харкові новий податок на майно - лише 21.01.2015, а тому застосування положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.