ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2020 року
Київ
справа №520/9665/18
адміністративне провадження №К/9901/14900/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 (головуючий суддя Чудних С. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 (головуючий суддя Перцова Т. С., судді: Чалий І. С., Жиглій С. П.),
В С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України (далі - ГУ ДФС, ДФС України відповідно, відповідачі), у якому просив: визнати рішення ГУ ДФС, яке викладене у листі від 16.10.18 №10297/М/20-40-04-01-24, про надання відповіді щодо відмови у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю протиправним, та таким, що не відповідає вимогам Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850) та скасувати його; визнати рішення ДФС України від 18.06.2018 №18255/7/99-99-04-04-02-17 про повернення матеріалів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю без розгляду та рішення ГУ ДФС, яке викладено у листі від 01.10.18 № 544/ЗГП/ 20-40-04-01-25, про надання відповіді щодо відсутності підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, протиправним та скасувати їх; зобов`язати ДФС України (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39292197) затвердити висновок про можливість виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до вимог частини шостої статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію", пункту 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закони №565-ХІІ, №580-VIII відповідно) та Порядку №850; зобов`язати ГУ ДФС (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39599198) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розрахунок, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону №565-ХІІ, перехідних положень Закону №580-VIII та Порядку №850; визнати рішення ДФС України від 05.06.2018 №7989/М/99-99-04-04-02-14 щодо відмови в наданні інваліду ІІ групи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) санаторно-курортного лікування протиправним та скасувати його; зобов`язати ДФС України (ідентифікаційний код юридичної особи: 39292197) та ГУ ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи: 39599198) здійснити облік ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як інваліда ІІ групи для отримання ним належного санаторно-курортного лікування відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27.04.2011 №446, якою затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей (далі - Постанова КМУ №446, Порядок №466); зобов`язати ДФС України (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39292197) та ГУ ДФС (Ідентифікаційний код юридичної особи: 39599198) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як інваліду ІІ групи належне санаторно-курортне лікування відповідно до Постанови КМУ №446, Порядку №446.
2. Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що має право на призначення і виплату йому спірної грошової допомоги, однак відповідачі, незважаючи на неодноразові звернення позивача з цього приводу та всупереч вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, не прийняли відповідного рішення, натомість, у листах, адресованих заявнику, повідомили останнього про відсутність підстав для призначення і виплати такої. У позовній заяві позивач наголошував й про наявність у нього права на санаторно-курортне лікування, втім відповідачі, на думку ОСОБА_1, противно відмовили йому у взятті на облік та забезпеченні санаторно-курортною путівкою. Спираючись на викладене, позивач наполягав на порушенні відповідачами вимог законодавства і його права на соціальне забезпечення, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 позов задоволено частково. Визнано рішення ГУ ДФС, яке викладене у листі від 16.10.18 №10297/М/20-40-04-01-24, про надання відповіді щодо відмови у розрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю протиправним, таким, що не відповідає вимогам Порядку №850 та скасовано його. Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України від 18.06.2018 №18255/7/99-99-04-04-02-17 про повернення матеріалів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю без розгляду. Зобов`язано ГУ ДФС надіслати до ДФС України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог частини шостої статті 23 Закону № 565-ХІІ, перехідних положень Закону №580-VIII та Порядку №850. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
4. Ухвалюючи таке рішення, в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені в Законі №565-ХІІ гарантії соціального та правового захисту для працівників міліції продовжують поширювати свою дію на працівників податкової міліції та реалізуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, суд дійшов висновку, що за колишніми працівниками міліції, а також податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-ХІІ. При цьому, суд зазначив, що питання про затвердження висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам податкової міліції, у зв`язку із встановленням групи інвалідності віднесено виключно до компетенції ДФС України та не входить до компетенції суду, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ДФС надіслати до ДФС України висновок щодо призначення ОСОБА_1 спірної грошової допомоги. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції посилався на їх безпідставність та передчасний характер.
5. Разом з тим, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС, викладені у листах від 01.10.18 №544/ЗГП/20-40-04-01-25 та від 16.10.18 №10297/М/20-40-04-01-24. Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України від 18.06.2018 №18255/7/99-99-04-04-02-17 про повернення матеріалів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю без розгляду. Зобов`язано ДФС України затвердити висновок про можливість виплати ОСОБА_1 спірної грошової допомоги у відповідності до вимог частини шостої ст. 23 Закону №565-ХІІ, пункту 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII та Порядку №850. Зобов`язано ГУ ДФС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок, нарахування та виплату спірної грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої ст. 23 Закону №565-ХІІ, пункту 15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII та Порядку №850. Зобов`язано ДФС України та ГУ ДФС здійснити облік ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи для отримання ним санаторно-курортного лікування відповідно до Постанови КМУ №446. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
6. Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на тому, що встановлені судовим розглядом справи обставини, а також приписи законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, й відповідна правозастосовча практика Верховного Суду, свідчать про наявність у позивача права на призначення і виплату спірної грошової допомоги, у зв`язку з чим рішення відповідача, оформлені листами, є протиправними і підлягають скасуванню.
7. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що лист, яким позивача повідомлено про відсутність у нього права на призначення і виплату спірної грошової допомоги, виданий за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 з цього питання і йому адресований, містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень ГУ ДФС, сформованих відносно заяви позивача, а тому безпосередньо стосується його прав та підпадає під визначення рішення суб`єкта владних повноважень.
8. Враховуючи викладене, апеляційний суд визнав помилковою позицію суду першої інстанції, покладену в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог, про те, що лист ГУ ДФС не порушує прав позивача, оскільки не рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні відповідних правових норм процесуального закону.
9. Окрім цього, апеляційний суд визнав помилковими й твердження суду першої інстанції про те, що зобов`язання ДФС України затвердити висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги віднесено до виключної компетенції ДФС України, а також про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ДФС здійснити позивачу розрахунок, нарахування та виплату спірної грошової допомоги, оскільки дійшов висновку, що такі повноваження не є дискреційними і відновлення порушеного права позивача саме у такий спосіб є ефективним та виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, унеможливлює невиконання, або неналежне виконання рішення, виключає необхідність повторного звернення до суду.
10. Зобов`язуючи ДФС України та ГУ ДФС здійснити облік ОСОБА_1 як інваліда ІІ групи для отримання ним санаторно-курортного лікування відповідно до Постанови КМУ №446, апеляційний суд посилався на те, що 22.01.2019 позивачу було видане посвідчення ветерана податкової міліції, тобто, підтверджено факт наявності такого статусу.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, в частині задоволення позову, відповідачі подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити в позові у повному обсязі.
12. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідачі висловлюють позицію, згідно з якою, на думку податкових органів, позивач не набув права на призначення йому і виплату спірної грошової допомоги, оскільки Закон №565-ХІІ втратив чинність станом на день встановлення ОСОБА_1 інвалідності. Зазначили відповідачі й про відсутність, як вони вважають, у позивача права на отримання санаторно-курортного лікування відповідно до Постанови КМУ №446, оскільки дія зазначеного нормативно - правового акту на нього не поширюється і ОСОБА_1 не надав документів, які б це спростовували.
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, наголошує на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень й відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
14. На підставі вказаного позивач просить у задоволенні касаційної скарги відповідачів відмовити та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
15. У травні 2019 року до Касаційного адміністративного суду надійшла зазначена касаційна скарга для розгляду якої, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.
16. Разом з касаційною скаргою відповідачі заявили клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
17. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 відкрите касаційне провадження у справі та відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
18. Суддею доповідачем проведено підготовчі дії в порядку статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 16.01.2020 призначено касаційний розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) з 22.01.2020.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом ГУ ДФС від 17.08.2017 №432-о полковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено у відставку за пунктом 65 підпунктом "б" (через хворобу).
21. Відповідно до довідки Харківської обласної МСЕК №4 серії 12 ААА №479819 від 02.02.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності строком до 01.02.2019, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.
22. Позивачу встановлено 80 відсотків втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою Серії 10 ААА №124426 від 02.02.2018 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. Причини втрати професійної працездатності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Дата встановлення страхового випадку - 17.08.2017.
23. 16.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС із заявою, датованою 11.05.2018, в якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в податковій міліції.
24. ГУ ДФС підготовлено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції в розмірі 89942,40 гривень відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707 (далі - Порядок №707).
25. Супровідним листом від 06.06.2018 заява позивача, разом з долученими до неї документами та висновком ГУ ДФС були направлені на адресу ДФС України для прийняття рішення.
26. Листом від 18.06.2018 за №18255/7/99-99-04-04-02-17 ДФС України відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті рішення щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та повернуто матеріали на призначення одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що працівники податкової міліції проходять службу в складі ДФС України і не належать до органів внутрішніх справ, а 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", тому після вказаної дати відсутні законні підстави приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції.
27. 25.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС із заявою, відповідно до якої просив повідомити його про остаточне рішення, прийняте за результатами розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги та надати копію листа ДФС України від 18.06.2018.
28. Листом ГУ ДФС від 01.10.2018 повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви ДФС України листом від 18.06.2018, в якому зазначено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та втрати працездатності, оскільки здійснення такої виплати можливе лише у разі прийняття ДФС України позитивного рішення з цього питання.
29. 03.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та втрати працездатності відповідно до Порядку №850.
30. Листом від 16.10.2018 №10297/20-4004-01-24 ГУ ДФС відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із відсутністю підстав для проведення такої виплати працівникам податкової міліції згідно з Порядком №850.
31. Крім того, судом встановлено, що 19.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС із заявою, відповідно до якої просив, зокрема, здійснити його облік як інваліда, внаслідок отримання захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби на посадах начальницького складу податкової міліції ГУ ДФС у Харківській області, а також повідомити про час надання у 2018 році належного йому щорічного санаторно - курортного лікування.
32. Листом від 02.04.2018 ГУ ДФС позивача повідомлено про те, що облік осіб з числа колишніх працівників податкової міліції, які мають право на отримання путівки до санітарно-курортного закладу здійснюється ДФС України.
33. 20.04.2018 ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ДФС та до ДФС України із заявою, відповідно до якої просив вжити заходів щодо здійснення його обліку як інваліда, внаслідок отримання захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби на посадах начальницького складу податкової міліції.
34. 26.04.2018 заява ОСОБА_1 була направлена супровідним листом до ДФС України для розгляду питання щодо здійснення обліку та санаторно-курортного лікування.
35. 17.05.2018 звернувся до ГУ ДФС із заявою, у якій просив реалізувати його право на санаторно-курортне лікування 2018 році.
36. Листом від 24.05.2018 №4985/ФОП/20-40-04-02-24 ГУ ДФС повідомило позивача про те, що копії наданих ним документів направлені до ДФС України для розгляду питання щодо здійснення його обліку та санаторно-курортного лікування.
37. У відповідь на зазначену вище заяву ДФС України листом від 05.06.2018 № 7989/М/99-99-04-04-02-14 відмовило позивачу у взятті на облік та забезпеченні санаторно-курортною путівкою.
VI. Позиція Верховного Суду
38. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. У пункті 356.1 статті 356 Податкового кодексу України зазначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
40. Згідно з частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
41. В той же час, Закон №565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом №580-VIII. При цьому, в пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
42. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
43. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".
44. Таке правозастосування висловлене Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 №804/6297/17.
45. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.
46. Однак, 21.10.2015 вступила в дію постанова КМУ №850, пунктом 2 якої визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13 лютого 2015 року Закону №208-VІІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.
47. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов`язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.