У Х В А Л А
30 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/22513/17
Провадження № 12-5гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддівАнтонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року (у складі колегії: головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Козир Т. П., Коробенко Г. П.)
у справі№ 910/22513/17
за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк"
про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 851 480,29 грн, та
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2017 року Відкритий недержавний пенсійний фонд "Причетність" (далі - ВНПФ "Причетність") звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі вкладу в сумі 458 695,90 грн, проценти на вклад - 5 017,96 грн, нараховані на ці суми інфляційні втрати в сумі 353 349,71 грн, три проценти річних з простроченої суми - 34 416,46 грн, а також понесені ним у справі судові витрати, з яких 54 515,54 грн є витратами з оплати послуг адвоката.
Позов обґрунтовано тим, що на підставі депозитного договору (мобільний) № ДЕП/4247.15 від 26 березня 2014 року (далі - депозитний договір) ВНПФ "Причетність" інвестував у Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (далі - ПАТ "Укрбізнесбанк") пенсійні активи фонду у розмірі 458 695,90 грн на строковий вклад строком до 27 листопада 2014 року. У встановлений строк вклад банком не повернуто.
З часу прийняття Національним банком України рішень № 844 від 25 грудня 2014 року "Про віднесення ПАТ "Укрбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" та № 265 від 23 квітня 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" управління банком здійснюється відповідачем через уповноважених ним осіб.
Неповернення відповідачем належних позивачу коштів, зокрема і на його вимогу № 01/190 від 23 листопада 2017 року, суперечить статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", згідно з якою пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі № 910/22513/17 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у відносинах з повернення вкладу зобов`язаною особою є банк, а не Фонд. Позивач не надав доказів набуття відповідачем грошових коштів, належних позивачу, які передані в банк як строковий вклад, оскільки в силу приписів статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд набуває прав кредитора банку на визначену суму грошових коштів, вимоги якого підлягають задоволенню виключно за рахунок сформованої відповідно до статті 50 цього Закону ліквідаційної маси. Натомість пенсійні активи, відповідно до статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частини другої статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
У рішенні суду зазначено, що неправильне формування Фондом ліквідаційної маси банку, який виводиться з ринку, в силу вимог частини третьої статті 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" може бути підставою для вимог про відшкодування шкоди потерпілій особі, які не підлягають задоволенню з підстав, визначених у статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Фонду на користь ВНПФ "Причетність" 851 480,29 грн, 12 943,33 грн судового збору, а також 19 158,30 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що недержавні пенсійні фонди не є власниками пенсійних активів та, відповідно, отриманого прибутку від інвестиційної діяльності, пов`язаної з депозитним розміщенням в банківських установах цих активів. Натомість, фізичні особи - учасники ВНПФ "Причетність" є єдиними власниками активів фонду, в тому числі і грошових коштів, розміщених на строковому депозитному рахунку. Отже, розпорядження пенсійними активами позивача, що розміщені на депозитному рахунку ПАТ "Укрбізнесбанк", може здійснюватись виключно в порядку, встановленому Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", частинами першою, другою статті 48 якого унормовано імперативні заборони включення пенсійних активів фонду до ліквідаційної маси банку та використання пенсійних активів у цілях, не вказаних у Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
З огляду на викладене, відповідач не мав правових підстав вчиняти будь-яких дій із пенсійними активами позивача, окрім їх повернення останньому для подальшого використання відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".
Депозитний договір позивач уклав із банком до внесення змін у частину п`яту статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто закріплені в ній державні гарантії захисту інвестицій недержавного пенсійного фонду повинні розповсюджуватися і на спірні правовідносини. Набуття чинності Законом України від 04 липня 2014 року №1586-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи", якими частина п`ята статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" викладена у редакції, що звужує державні гарантії захисту інвестицій позивача, відповідно до статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність", статей 22, 58 Конституції України, не повинна мати юридичних наслідків для спірних правовідносин.
17 жовтня 2019 року Фонд звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 року у справі № 910/22513/17 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 27 березня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги вважає, що апеляційним господарським судом неправильно застосовано статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 17 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закон України "Про інвестиційну діяльність"; не враховано правові висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20917/13-а, від 07 вересня 2018 року у справі № 826/16001/14, від 23 листопада 2018 року у справі № 826/16003/14.