У Х В А Л А
23 січня 2020 року
м. Київ
Провадження № 13-2зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж.М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 21 жовтня 2003 року за виключними обставинами, і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2002 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17, пунктами "а", "г", "ж", "з", "і" ст. 93, пунктами "а", "і" ст. 93, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) та ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2003 року вирок залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд указаних судових рішень за виключними обставинами.
Ухвалою колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_1 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).
У заяві засуджений ставить питання про перегляд та скасування вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 21 жовтня 2003 року в порядку виключного провадження на підставі п. 2 ч. 1 статті 4004Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК 1960 року). Вказує на грубе порушення його права на захист, оскільки розгляд справи у Верховному Суді України проведено без участі захисника, а також на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону під час досудового розслідування та судового розгляду.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.4004КПК 1960 року підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження було неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.
Велика Палата перевірила дотримання заявником порядку, строків звернення, відповідність заяви вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за виключними обставинами з таких міркувань.
Пункт 2 ч. 1 ст. 4004 КПК 1960 року, на який посилається засуджений у своїй заяві, виключений з цього Кодексу на підставі Закону № 2453-VI від 07 липня 2010 року, а КПК 1960 року втратив чинність 19 листопада 2012 року на підставі Закону № 4651-17 від 13 квітня 2012 року у зв`язку з набранням чинності КПК.