Постанова
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
Справа №761/29362/15-к
Провадження № 51-710км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Мазура М. В., Матієк Т. В.,
секретаря
судового засідання Слободян О. М.,
за участю:
прокурора Сингаївської А. О.,
захисника Афендулової М. Т.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120151001000102789 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Роздільне Приморського краю Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачувався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 01 вересня 2015 року о 12.30 год., будучи заарештованим Оболонським районним судом м. Києва та перебуваючи на території прогулянкового двору слідчого корпусу слідчого ізолятора м. Києва № 13 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, при порушенні вимоги тримання у місцях попереднього ув`язнення, вчинив опір молодшому інспектору відділу режиму безпеки СІЗО м. Києва старшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов`язків, що виразився в намаганні схопити за горло, хапанні та смиканні за формений одяг, а також завдав удар кулаком в обличчя, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що органами досудового розслідування не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, в яких обвинувачувався ОСОБА_1 .
При цьому суд вказав, що фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких згідно з обвинувальним актом обвинувачується ОСОБА_1, не підтверджуються ані показаннями потерпілого ОСОБА_2, ані свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також відомостями, що містяться у документах, наданих прокурором та безпосередньо досліджених судом.
Одночасно суд констатував, що відповідно до обвинувального акту потерпілим від дій ОСОБА_1, визнано ОСОБА_2, тоді як у судовому засіданні встановлено, у тому числі із наданих прокурором документів, що потерпілим є ОСОБА_2 .
Окрім того, за даними висновку експерта № 2494 від 02 вересня 2015 року при судово-медичній експертизі у ОСОБА_2 виявлено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у виді забійної рани на фоні крововиливу нижньої губи зліва.
Проте, дані рапорту та довідки фельдшера медичної частини Київського СІЗО Лазарчука К.В. від 01 вересня 2015 року свідчать, що ним на прогулянковому дворику був оглянутий співробітник Київського СІЗО відділу режиму і безпеки ОСОБА_2, в якого було виявлено розсічену рану нижньої губи, про що складено медичну довідку (т. 2 а.п. 27, 28).
Проаналізувавши зазначені документи, суд дійшов висновку, що ці документи не підтверджують заподіяння ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 .
Також суд встановив, що стороною обвинувачення не були відкриті ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування, а тому відповідно до вимог ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, які містяться в цих матеріалах, як докази.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в цьому суді. Вважає, що апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК України невмотивовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора, не звергнув уваги на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущенні судом першої інстанції:
- місцевим судом не були належним чином проаналізовані та оцінені всі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1, безпідставно визнано неналежними певні докази, а також взято до уваги лише докази сторони захисту та не оцінено докази обвинувачення й не наведено мотиви, з яких їх відкинуто;
- безпідставно враховано як неналежні докази ті документи, в яких допущено помилку в написанні прізвища потерпілого;
- в матеріалах провадження є належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1, у тому числі угода про примирення, яка хоч і не була затверджена судом, проте, на думку прокурора, свідчить про згоду ОСОБА_1 з обвинуваченням;
- в матеріалах кримінального провадження відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксовані судові засідання за12 жовтня та 23 листопада 2016 року, а суд, істотно порушивши кримінально процесуальний закон, при відсутності дозволу на доставку обвинуваченого, зняв провадження з розгляду, а не відклав його розгляд.
Стверджує про необ`єктивність оцінки доказів апеляційним судом, яким надає свою оцінку. Зазначає про невиконання апеляційним судом вказівок суду касаційної інстанції, наданих при скасуванні ухвала Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року і призначенні нового розгляду в цьому суді.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська О. І. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник Афендулова М. Т. заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У зв`язку з цим доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо однобічності судового розгляду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційним судом дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_1 , прокурор подав апеляційну скаргу, стверджуючи про невідповідність висновків фактичним обставинам провадження та безпідставність визнання неналежними доказами висновку судово-медичної експертизи № 2494 від 02 вересня 2015 року та рапорту фельдшера медичної частини Київського СІЗО Лазарчука К. В. від 01 вересня 2015 року.
Апеляційний суд дослідивши докази, які за переконанням сторін провадження необхідно було повторно дослідити, належним чином перевірив твердження сторони обвинувачення про необґрунтованість виправдання ОСОБА_1 та правильно погодився з висновками місцевого суду про не доведеність вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
ОСОБА_1 заперечив свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.