Постанова
іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 420/1856/17
провадження № 51-4463км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Булейко О.Л., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Руденко О.П.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 28 листопада 2018 року та вирок Луганського апеляційного суду від
30 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130510000295, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
смт Новопсков Луганської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новопсковського районного суду Луганської області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 11 листопада 2015 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та взято під варту в залі суду.
Визначено обчислювати початок строку відбування покарання з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 28 листопада 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1, який є особою, засудженою до покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, винуватим в ухиленні від відбування цього покарання.
Як установив суд першої інстанції, за вироком від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки і на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки. Незважаючи на це, в період іспитового строку ОСОБА_1, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 389 КК, ухилився від відбування додаткового покарання.
12 липня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ-21150 (д.н.з НОМЕР_1 )
і постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 27 липня
2016 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 7 діб. Крім того, приблизно із кінця серпня до кінця листопада
2016 року, а також у кінці травня 2017 року після 21:00 ОСОБА_1 приїжджав автомобілем марки ВАЗ-21150 на заправку ПП ОСОБА_6, розташовану
на АДРЕСА_2. До того ж у кінці травня 2017 року приблизно о 16:00 засуджений, продовжуючи злочинний умисел, керував цим автомобілем, рухаючись з боку вул. Леніна с. Новорозсош у невідомому напрямку. Також ОСОБА_1 1 серпня 2017 року приблизно о 20:00, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на ухилення від покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, взяв автомобіль марки "ВАЗ 21150" (д.н.з НОМЕР_1 ), та, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, ігноруючи заборону керування транспортними засобами, встановлену вироком Старобільського районного суду від 11 листопада 2015 року, сів за кермо зазначеного автомобіля та поїхав до магазину "Жасмін"на вул. Магістральнійу смт Новопсков. Новопсковський районний суд Луганської області постановою від 23 жовтня 2017 рокувизнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200грн за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння 1 серпня 2017 року.
Луганський апеляційний суд 30 травня 2019 року апеляційні скарги засудженого, його захисника та прокурора частково задовольнив, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував, ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив за ч. 1 ст. 389 ККпокарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, що згідно з пп "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК відповідає покаранню у виді позбавлення волі на строк 6 місяців. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднав основне покарання та невідбуту частину додаткового покарання за вироком Старобільського районного суду Луганської області від 11листопада 2015 року, призначивши остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 4 місяці 18 днів. На підставі ч. 5 ст.72 КК зарахував попереднє ув`язненняза періоди з 8 вересня до8 грудня 2012 року та з 11 грудня 2012 року до 20 серпня 2013 року у строк призначеного покарання у виді позбавлення волі зрозрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Крім того, апеляційний суд виключив із мотивувальної частини вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом 12липня 2016 року. В решті вирок залишив без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду від 28 листопада 2018 року та вирок суду апеляційної інстанції від 30 травня 2019 року щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 436, ст. 440 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК). На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд протиправно послався на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 23 жовтня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом, а тому така постанова є незаконною. Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на показання свідків, які не вказують конкретного часу керування ним автомобілем. Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 389 КК, не дослідив вироку Старобільського районного суду Луганської області від 11 листопада 2015 року. ОСОБА_1 також вважає незаконною відмову суду першої інстанції в задоволенні подання органу пробації про звільнення від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку. Апеляційний суд, зменшивши обсяг обвинувачення та виключивши з мотивувальної частини вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, щодо керування транспортним засобом 12 липня 2016 року, не навів обставин через які застосував більш тяжке покарання. Необґрунтованою, на думку засудженого, є відмова апеляційного суду в задоволенні клопотання про дослідження доказів - показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в суді першої інстанції підтверджували відсутність у його діях складу злочину. Крім того, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами вважає безпідставним та таким, що призначене судами двічі.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.
У письмових поясненнях, які надійшли до Суду, захисник засудженого
ОСОБА_1 - адвокат Заїка В.К. виклав свою незгоду з прийнятими судовими рішеннями щодо підзахисного та просив ці рішення скасувати, а провадження закрити.
Прокурор Руденко О.П. просила касаційну засудженого залишити без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК, з урахуванням ч. 1
ст. 438 КПК не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Отже, Суд, розглядаючи касаційну скаргу, виходить з обставин провадження, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
За вимогами ст. 94 КПК вбачається, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.