Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 204/2153/15-к
провадження № 51-3414км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
в режимі відеоконференції
захисника Кірєєва С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2017 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
08 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040680000108, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого у
АДРЕСА_1 , раніше судимого - 03 квітня 2012 року вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 4 Закону України "Про амністію у 2014 році" звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
31 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 187 КК України - строком на 8 років з конфіскацією всього майна, яке йому належить;
- ч. 2 ст. 289 КК України - строком на 6 років з конфіскацією всього майна, яке йому належить.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке йому належить.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Лаврентьєва Є.О. задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2
3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Лаврентьєва Є.О. задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 .
3 418, 20 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1, на користь держави витрати на залучення експертів, в розмірі 1 967, 52 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
13 січня 2015 року, приблизно о 23:45 та невстановлена особа, перебуваючи поблизу магазину "АТБ", розташованого у м. Дніпрі на вул. Титова, 29б, побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_3 . При цьому у ОСОБА_1 та невстановленої особи раптово виник злочинний умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб. Після чого вони вступили в попередню змову між собою, надалі стали слідувати за ОСОБА_3 та наздогнавши останнього, нанесли йому удари по різним частинам тіла, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, тобто застосували відносно потерпілого ОСОБА_3 насильство, яке є небезпечним для здоров`я.
Після цього ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, скориставшись тим, що воля потерпілого до вчинення можливого опору подавлена, попередньо застосувавши насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою наживи відкрито викрали ключі від автомобіля "Ford Fiesta", державний номерний знак НОМЕР_1, що належать потерпілому ОСОБА_3, після чого разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли.
Далі, ОСОБА_1 та невстановлена особа, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, достовірно знаючи про місцезнаходження автомобіля "Ford Fiesta", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить потерпілій ОСОБА_2 та перебував у користуванні ОСОБА_3, маючи при собі ключі від вказаного транспортного засобу, 14 січня 2015 року, приблизно о 00:20, прибули на підземне паркування торгово-розважального центру "Appolo", розташованого у м. Дніпрі на вул. Титова, 36.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 та невстановлена особа, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, незаконно, всупереч волі власника, з використанням раніше відкрито викрадених у потерпілого ОСОБА_3 ключів від автомобіля "Ford Fiesta", державний номерний знак НОМЕР_1, відчинили вказаний транспортний засіб, та, запустивши двигун, стали пересуватися на ньому по підземному паркуванню торгово-розважального центру "Appolo".
Таким чином, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем "Ford Fiesta", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить потерпілій ОСОБА_2 та перебував у користуванні ОСОБА_3, ринкова вартість якого станом на 14 січня 2015 року складала 210975,13 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог засуджений вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що місцевий суд не встановив достатніх доказів на підтвердження того, що саме він вчинив інкриміновані йому злочини.
Також зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні аудіозаписи судових засідань у суді першої інстанції, зокрема від 25 лютого
2016 року, 05 квітня 2016 року, 28 квітня 2016 року, 21 жовтня 2016 року,
14 грудня 2016 року, 23 грудня 2016 року, а також відсутні журнали судових засідань, що призвело до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді провадження судом першої інстанції.
Крім цього, стверджує, що до нього було застосовано фізичне насилля з боку працівників міліції під час його затримання та допиту.
Також вважає, що розмір стягнутої з нього матеріальної шкоди є необґрунтованим.
На зазначені порушення ним було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги. Також стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, зокрема, не дослідив повторно та повно обставини, встановлені місцевим судом.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.
У судовому засіданні захисник Кірєєв С.В. в інтересах засудженого
ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність підстав зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно доводів касаційної скарги засудженого про те, що місцевим судом
не встановлено достатніх доказів для доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винуватість засудженого у вчиненні злочинів за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України; винуватість засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у суді першої інстанції вказував на те, що саме
ОСОБА_1 , разом з неустановленою особою, вчинив на нього напад з метою заволодіння ключами від автомобіля, застосовуючи при цьому насильство та детально пояснив всі обставини вчиненого проти нього злочину.
Свідок ОСОБА_5, який працював паркувальником на підземній парковці в ТРЦ "Апполо", надав показання про те, що двоє хлопців прийшли до парковки за автомобілем і при виїзді автомобіля білого кольору за кермом був ОСОБА_1, а другий хлопець сидів на задньому сидінні та після того як паркувальник їх не випустив цей хлопець втік. Разом з цим даний свідок розповів обставини затримання ОСОБА_1 співробітниками міліції.
Крім показань потерпілого та свідка винуватість засудженого доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема: протоколом прийняття від ОСОБА_3 усної заяви від 14 січня 2015 року про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, протоколами огляду місця події та фототаблицями до них від 14 січня 2015 року, протоколомпредʼявленняособи длявпізнання зафотознімками від14 січня 2015 року, згідно якогопотерпілий ОСОБА_3 під фото№ 1 впізнавособу, якаспричинила йомутілесні ушкодження, а саме ОСОБА_1 (т. 1, а. п. 45-47), протоколомпредʼявленняособи длявпізнання зафотознімками від13 березня 2015 року, згідноякого свідок ОСОБА_5 на фото№ 4 впізнавособу, яка14 січня 2015 рокунамагалась виїхатина автомобіліз паркінгу, розташованого вТРЦ "Апполо"та якузатримали співробітникиміліції, тобто ОСОБА_1 (т. 2, а. п. 46-48), відеозаписом, якийбув переглянутийсудом першоїінстанції всудовому засіданніта наякому зафіксованаспроба виїздуз паркувальногомайданчика автомобілябілого кольоруо 00:21 14 січня2015 року (т. 2, а. п. 74), висновкомексперта