Постанова
іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 336/311/17
провадження № 51-4140 км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Трофимова В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника Трофимова В.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 7 вересня 2017 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080080003920, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 7 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 серпня 2016 року у період часу з 16 години 30 хвилин до 17 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння по АДРЕСА_1, під час спільного розпиття алкогольних напоїв із потерпілим ОСОБА_2, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово під час конфлікту, умисно наніс ОСОБА_2 керамічною чашкою, яку тримав у правій руці, три удари в задню та передньоліву поверхні голови, від чого чашка під час останнього удару розбилася, та заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть останнього.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведений неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує на те, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, не містить складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, оскільки він діяв в умовах необхідної оборони. Вважає, що механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, викладений в обвинуваченні, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, на його думку, є вірогідність того, що потерпілий отримав закриту внутрічерепну травму внаслідок падіння горілиць. Крім того, зазначає, що судом було порушено право ОСОБА_1 на захист у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання захисника про виклик для допиту судово-медичного експерта та призначення додаткової судово-медичної експертизи. Також посилається на те, що всупереч положенням ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд у вироку не зазначив форму вини ОСОБА_1, не навів доказів на підтвердження мети і мотиву кримінального правопорушення. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга захисника визнана необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Браїло І.Г. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Браїла І.Г., захисника Трофимова В.В., який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник вказує на неповноту судового розгляду та не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину, суд у вироку послався на його показання про те, що 22 серпня 2016 року о 10 годині під час розпиття горілки з ОСОБА_2 між ними виник конфлікт, у ході якого він керамічною чашкою завдав потерпілому не менше двох ударів в область голови, від останнього удару чашка розбилася, чим заподіяв травму потерпілому, та бачив кров в області його голови; показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, які підтвердили, що 22 серпня 2016 року приблизно об 11 годині ОСОБА_1 знаходився в помешканні ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, де вони розпивали спиртне та голосно сварилися. А після того, як ОСОБА_1 пішов, двері до житла ОСОБА_2 були зачинені, світла той не вмикав; потерпілого вони не бачили аж до 23 серпня 2016 року, коли ОСОБА_4 знайшла його за місцем мешкання мертвим; показання свідка ОСОБА_5, яка розповіла, що 22 серпня 2016 року за місцем мешкання ОСОБА_2 вона застала його та ОСОБА_1 за розпиттям алкоголю, при цьому бачила на голові ОСОБА_2, а пізніше сам ОСОБА_1 розповів їй, що посварився з ОСОБА_2 та хвилювався через завдані останньому удари чашкою по голові, не виключав, що можливо прибив ОСОБА_2 .
Також висновок суду ґрунтується на даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 23 серпня 2016 року, в ході якого була оглянута територія домоволодіння по АДРЕСА_1 та в будівлі літньої кухні у кімнаті № 2 був виявлений труп ОСОБА_2 у положенні сидячи у кріслі, із забійними ранами в лівій лобно-скроневій області голови, із слідами підсохлої крові; висновку експерта № 2815 від 24 вересня 2016 року, згідно з яким на трупі ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: субарахноїдальний крововилив на зовнішній поверхні лобно-скроневої області лівої півкулі головного мозку, забій головного мозку на базальній поверхні лобної долі лівої півкулі, крововиливи на базальній поверхні лобної долі лівої півкулі, крововиливи в м`які ткані голови, множинні рани, синець та садна на обличчі. Закрита внутрічерепна травма кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.