Постанова
Іменем України
29 січня 2020 р.
м. Київ
справа № 753/22602/16
провадження № 51-4343км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
за участю:
прокурора Шевченка Д.А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Подосінова А.О.,
представника потерпілих Хілька О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Подосінова А.О. на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000616, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Красна Поляна Адлерського району Краснодарського краю Російської Федерації, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, проживає за адресою АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 425 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи з 27 березня 2015 року виконуючим обов`язки військового прокурора Дарницького гарнізону, а з 16 квітня 2015 року військовим прокурором Дарницького гарнізону Центрального гарнізону України, на якого покладено окремі обов`язки, обіймаючи вказану посаду в особливий період, який розпочався 18 березня 2014 року з моменту оголошення часткової мобілізації і на цей час не завершений, будучи військовою службовою особою, недбало поставився до служби, виконання своїх службових владних повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.
Зокрема, у провадженні військової прокуратури Дарницького гарнізону Центрального регіону України з 01 квітня до 30 червня 2015 року перебувало кримінальне провадження № 42015110340000041 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось групами прокурорів, до складу яких входив ОСОБА_1 .
У цьому кримінальному провадженні було проведено обшуки за місцем служби та проживання ОСОБА_2, під час яких було вилучено 38 800 доларів США та 60 500 грн., які належали ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і не були предметом злочину.
Слідчий у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 Сулейманов Н.Р. з клопотанням про арешт вказаних вилучених коштів до суду не звернувся, не передав їх для зберіганні уповноваженому банку, а помістив їх для зберігання до кімнати зберігання речових доказів військової прокуратури Дарницького гарнізону, при цьому запису про здачу на зберігання речових доказів у книгу обліку речових доказів не вніс.
ОСОБА_1 , який був визначений старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України, до суду з клопотанням про накладення арешту на вилучені кошти також не звернувся, необґрунтовану постанову слідчого про передачу вилучених коштів на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів не скасував, вилучене власникам не повернув і упродовж квітня-жовтня 2015 року правильність ведення документів щодо приймання та обліку речових доказів взагалі не проводив, чим допустив подальше безпідставне зберігання коштів у сейфі слідчого.
Слідчий Сулейманов Н.Р. 29 квітня 2015 року передав ОСОБА_7, якого було визначено старшим групи слідчих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, ключі від сейфу, до якого були поміщені 38 800 доларів США та 60 500 грн., що вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, а 28 травня 2016 року ОСОБА_7 включено до складу групи прокурорів у цьому провадженні.
ОСОБА_1 і в подальшому не забезпечив передачі вказаних грошових коштів для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, та не прийняв щодо цих коштів іншого законного процесуального рішення.
Після цього ОСОБА_7 (кримінальне провадження відносно якого за ч. 5 ст. 191 КК України розглядається судом), маючи в силу своїх повноважень доступ до матеріалів кримінального провадження та речових доказів, знаючи про те, що ОСОБА_1 фактично нагляд за законністю процесуального рішення, контроль за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження та контроль за обліком і зберіганням вказаних речових доказів не здійснює, користуючись тим, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої службові обов`язки, у період з 29 квітня 2015 року до 22 жовтня 2015 року за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, взяв із вказаного сейфу та виніс із приміщення прокуратури гроші в сумі 38 800 доларів США та 60 500 гривень, які вилученні під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_2, що більше як у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.
При цьому ОСОБА_7 доповів ОСОБА_1 про надходження обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42015110340000041 до Голосіївського районного суду міста Києва, що не відповідало дійсності, оскільки фактично він його до суду не скеровував.
ОСОБА_1 і в подальшому належний контроль у кримінальному провадженні № 42015110340000041 не здійснював, надходження обвинувального акту до суду не проконтролював, питання скасування постанови про визнання грошових коштів речовими доказами та повернення їх власникам не вирішив.
Тобто ОСОБА_1 з метою незаконного зменшення обсягу своїх службових обов`язків, з мотивів небажання виконувати свої службові обов`язки в повному обсязі, в умовах особливого періоду неналежно виконував свої службові обов`язки, в тому числі у формі процесуального керівництва ним, у кримінальному провадженні № 42015110340000041 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у завданні матеріальних збитків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які більше як у 500 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в результаті чого підірвав авторитет та престиж діяльності органів військової прокуратури України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Подосінова А.О. залишено без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2019 року - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник Подосінов А.О.просять судові рішення скасувати й на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 425 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення.
Свої вимоги мотивують тим, що вирок та ухвала постановлені з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема у касаційних скаргах засуджений та його захисник вказують на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованою ОСОБА_1 бездіяльністю та наслідками, які настали, а саме спричинення матеріальних збитків потерпілим. Так суди, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, обов`язковою ознакою якого є настання тяжких наслідків, які полягають у заподіянні матеріальної шкоди, також вказують про заволодіння коштами не ОСОБА_1 , а іншою особою, ОСОБА_7, кримінальне провадження за обвинуваченням якого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, розглядається судом і на даний час не завершено.