Постанова
іменем України
28 січня 2020року
м. Київ
справа № 359/7742/17
провадження № 51-2114км19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
засудженого
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_1.,
прокурора Кулаківського К.О.,
представника потерпілої Вишневого О.В.,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Подалюка В.О. на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2018 року та вирок Київського апеляційного суду від 27 березня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110000000178від 01 червня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ковчин Чернігівської області, жителя м. Чернігова, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 286 КК та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 76 КК. Ухвалено ОСОБА_1 обчислювати іспитовий строк з моменту проголошення вироку.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.
1 червня 2016 року о 00:20 ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом "ОдАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху на 17 км + 700 м автодороги "Північно-східний об`їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, порушуючи вимоги підпункту "б" пункту 2.3; підпункту "д" пункту 2.3, підпункту "а" пункту 9.9; підпункту "б" пункту 9.10; підпункту "г" пункту 10.7 та пункту 19.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також не увімкнув аварійної сигналізації, не виставив дорожнього знаку "вимушена зупинка", не вжив жодних заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди. У цей час по смузі в напрямку м. Броварів Київської області рухався автомобіль марки ВАЗ-21074, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який допустив зіткнення із правою боковою частиною зазначеного напівпричепа "ОдАЗ".
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_2 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.
Переглядаючи вказаний вирок суду, апеляційний суд ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 у частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК.
Постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за частиною 3 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання цього вироку з метою направлення для відбування покарання.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вироків судів першої та апеляційної інстанцій та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого захисник обґрунтовує тим, що суди не врахували характеру та ступеня тяжкості злочину, конкретних обставин провадження, віку ОСОБА_1, поведінки засудженого після дорожньо-транспортної пригоди, а саме того, що він викликав швидку медичну допомогу, надав допомогу потерпілим.
Крім того, захисник вважає недопустимими слідчі експерименти від 24 листопада 2016 року та 01 червня 2017 року, які проводилися за участю свідка ОСОБА_1, котрому було оголошено про підозру та висунуто обвинувачення у кримінальному провадженні, а також висновки експертів №592 від 20 квітня 2017 року і №12110/12111/17-52 від 13 липня 2017 року, які, на його переконання, проведені на вихідних даних, а саме протоколах допиту свідка ОСОБА_1, та даних, отриманих у результаті слідчих експериментів за участю цього свідка.
Також захисник оспорює поставлені у провину пункти правил дорожнього руху та вказує на порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2, на що досудове слідство та суди не звернули уваги, ненадання апеляційним судом права на репліку та ненадання вичерпних відповідей щодо необґрунтованості апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора і представника потерпілої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій засудженого та призначення йому покарання, а також допустимості доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила:
Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2, загибель кількох осіб - частина 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статті 286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, а саме у порушенні під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.
Судами першої та апеляційної інстанцій визнано доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог підпункту "б" пункту 2.3, підпункту "д" пункту 2.3, підпункту "а" пункту 9.9, підпункту "б" пункту 9.10, підпункту "г" пункту 10.7, пункту 19.4 ПДР, які перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Із установлених у кримінальному провадженні обставин убачається, що ОСОБА_1 1 червня 2016 року о 00:20, керуючи автомобілем марки "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом "ОдАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху на 17 км + 700 м автодороги "Північно-східний об`їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, порушуючи вимоги підпункту "б" пункту 2.3; підпункту "д" пункту 2.3, підпункту "а" пункту 9.9; підпункту "б" пункту 9.10; підпункту "г" пункту 10.7 та пункту 19.4 ПДР, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також не увімкнув аварійної сигналізації, не виставив дорожнього знаку "вимушена зупинка", не вжив жодних заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди. У цей час по смузі в напрямку м. Броварів Київської області рухався автомобіль марки ВАЗ-21074, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, який допустив зіткнення із правою боковою частиною зазначеного напівпричепа "ОдАЗ".
Вказаними ПДР визначено:
- підпунктом "б" пункту 2.3 - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- підпунктом "д" цього ж пункту - не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- підпунктом "а" пункту 9.9 - аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі;
- підпунктом "б" пункту 9.10 - разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
- підпунктом "г" пункту 10.7 - розворот забороняється за видимості дороги менше 100 м хоча б в одному напрямку;
- пунктом 19.4 - під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково - аварійна світлова сигналізація. В умовах недостатньої видимості дозволяється додатково увімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі. Якщо габаритні ліхтарі несправні, транспортний засіб слід прибрати за межі дороги, а якщо це неможливо, його необхідно позначити відповідно до вимог пунктів 9.10 і 9.11 цих Правил.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 3 статті 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на допустимих доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань самого засудженого, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також на підставі письмових доказів.
При цьому з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання та з точки зору взаємозв`язку сукупності інших доказів у справі, суд критично поставився до показань ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, визнавши їх суперечливими.
Разом з тим, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016110000000178 від 01 червня 2016 року; постанові за підписом першого заступника прокурора області, старшого радника юстиції Грабця І. про визначення групи прокурорів; картці первинного обліку інформації, яка надійшла від громадянина ОСОБА_6 по телефону 01 червня 2016 року о 00:24; картці первинного обліку інформації, яка надійшла від лікаря Бориспільської ЦРЛ по телефону 01 червня 2016 року о 03:06; протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01 червня 2016 року з ілюстративною таблицею до нього; схемі дорожньо-транспортної пригоди, на якій зображено ділянку дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода; протоколі огляду транспортного засобу - автомобіля марки ЗІЛ, реєстраційний номер НОМЕР_1, із напівпричепом ОдАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 ; протоколі огляду транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ-21074, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 ; постановах старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області майора поліції Попадюка К.О. про визнання речовим доказом від 10 червня 2016 року; постановах старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області майора поліції Попадюка К.О. про визнання речовим доказом від 10 червня 2016 року; письмовій розписці ОСОБА_1 ; висновках інженерно-технічної експертизи № 19/8-02/822 від 11 серпня 2016 року, № 19/8-02/821 від 05 серпня 2016 року, № 19/8-02/823 від 25 липня 2016 року, № 19/8-02/824 від 25 липня 2016 року; висновках експерта № 156 від 01 липня 2016 року, № 160 від 03 жовтня 2016 року; схемі організації дорожнього руху на ділянці км 17+700 автомобільної дороги Р-03 "Північно-Східний обхід м. Києва", надісланій листом № 06с/2035 від 17 червня 2016 року; листі № 01-20/769 від 14 червня 2016 року за підписом директора Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_8 ; акті судово-токсикологічного дослідження № 207 від 03 червня 2016 року на вміст спирту в крові ОСОБА_1 ; протоколі огляду трупа від 02 червня 2016 року; копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копії медичної довідки про причину смерті № 160 від 03 червня 2016 року; протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 24 листопада 2016 року за участю ОСОБА_1 і в присутності адвоката Подалюка В.О. та двох понятих; письмовій заяві ОСОБА_1 від 24 листопада 2016 року; протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 01 червня 2017 року за участю ОСОБА_1 і в присутності адвоката Подалюка В.О. та двох понятих; висновку інженерно-технічної експертизи № 592ат від 20 квітня 2017 року; виснову експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи № 12110/12111/17-52 від 13 липня 2017 року; листі Регіонального сервісного центру в Чернігівський області Міністерства внутрішніх справ України № 31/25/6-873вх від 14 липня 2016 року; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки ЗІЛ-441510 (вантажний сідловий тягач-Е), реєстраційний номер НОМЕР_1 ; копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - напівпричепа Д/П худоби-Е ОдАЗ, модель 9958, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; копії подорожнього листа № 235864 вантажного автомобіля від 30 травня 2016 року - 01 червня 2016 року, виданого ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", отриманого водієм ОСОБА_1 ; копії посвідчення водія НОМЕР_5 ОСОБА_2 ; копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7872138 на автомобіль марки ВАЗ-21074, реєстраційний номер НОМЕР_3 .