Постанова
Іменем України
21 січня 2020року
м. Київ
справа № 264/5559/18
провадження № 51-1245км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
захисника Довженка В.І. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Довженка В.І. на ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого, останнього разу: 02.09.2016 Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст.186, ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 13.10.2017 згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.10.2017 на підставі Закону України "Про амністію в 2016 році",
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, ч. 2 ст.190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст.190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Як встановив суд, ОСОБА_1, 07 березня 2018 року, о 19 годині 55 хвилин, умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали досудового розслідування стосовно якого виділені в окреме провадження, у приміщенні магазину "Брусничка" на вул. Троїцькій, 77 у м. Маріуполі, шляхом вільного доступу, викрали з полиць магазину товар на загальну суму 516, 55 грн. Після чого, з викраденим товаром пішли у бік виходу з магазину, тобто виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_1 та інші особи були затримані охоронцем.
Крім того, ОСОБА_1 28 липня 2018 року, приблизно об 11-00 годині, умисно, повторно, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, зі спальної кімнати, таємно викрав ноутбук марки "Asus", вартістю 9 599,67грн, що належав потерпілому ОСОБА_2 . Після чого, з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Він же, 28 липня 2018 року, приблизно о 21-00 годині, умисно, повторно, керуючись з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, знаходячись біля магазину "АТБ" на пр. Металургів, 188 у м. Маріуполі, під приводом тимчасового користування, попросив у знайомого ОСОБА_2 мобільний телефон останнього. ОСОБА_2, будучи помилково впевнений у правдивості дій ОСОБА_1, не усвідомлюючи злочинний характер дій останнього, добровільно передав йому свій мобільний телефон "Samsung J5", вартістю 2 500грн. Після чого, ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу захисника Довженка В.І. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення. У порядку ч. 2 ст. 404 КПК вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 змінено: виключено із вступної частини вироку вказівку про наявність судимості ОСОБА_1 за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 24 квітня 2007 року. У решті вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Довженко В.І., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зокрема, захисник вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 розглянуто неповноважним складом суду, оскільки воно було передано до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з Жовтневого районного суду м. Маріуполя з порушенням вимог ст.ст. 32, 34, 412 КПК. Крім того, захисник вважає, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК, суд першої інстанції встановив недоцільним дослідження доказів, не роз`яснивши ОСОБА_3 належним чином наслідки такого порядку дослідження доказів; зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень через суворість та вказує на порушення вимог ст. ст. 370, 419 КПК апеляційним судом.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Довженко В.І. підтримав свою касаційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу захисника та просив скасувати судові рішення, зважаючи на допущені порушення п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.