Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа №607/10653/18
провадження №61-2707св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2018 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів Ходоровський М. В.,
Бершадська Г. В., Ткач О. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду до комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" (далі - КП "РГ "Подільске слово", редакція газети), з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із 22 березня 2017 року по день постановлення рішення та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Позов мотивовано тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 березня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 473,20 грн за період з 29 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 81 459,72 грн за період з 29 серпня 2016 року по 20 березня 2017 року.
22 березня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді головного редактора газети "Подільське слово" в порядку виконання судового рішення про поновлення на роботі.
23 березня 2018 року позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Станом на день звернення до суду залишилося невиконаним рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника за період з 29 серпня 2016 року по 20 березня 2017 року в сумі 81 459,72 грн.
Крім того, за період вимушеного прогулу з моменту прийняття судового рішення до моменту фактичного поновлення позивача на роботі їй не було виплачено середнього заробітку, на підставі статті 236 КЗпП України.
З урахуванням наведеного та на підставі частини першої статті 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день постановлення рішення суду, оскільки роботодавцем не виплачено позивачу усіх належний їй сум при звільненні, розмір яких встановлено судовим рішенням.
У зв`язку з порушенням трудових прав позивача, яке виразилося у позбавленні засобів для існування через тривалу невиплату (понад 16 місяців) заробітної плати, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 237-1 КЗпП України, і розмір якої позивач оцінив у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 січня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з КП "РГ "Подільське слово" на користь ОСОБА_1 143 415 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 4000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 2138,95 грн понесених судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що рішення про поновлення позивачки ОСОБА_1 на посаді головного редактора комунального підприємства "Редакція газети Тернопільської районної ради і Тернопільської районної державної адміністрації "Подільське слово" Тернопільської області", яке в цій частині було допущено до негайного виконання, було ухвалене Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 20 березня 2017 року, а виконане лише 22 березня 2018 року.
Таким чином, за увесь вказаний період затримки виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, а саме - з 20 березня 2017 року по 22 березня 2018 року, ОСОБА_1 у відповідності до статті 236 КЗпП України має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки, оскільки будь-які докази того, що вона у вказаний період працювала та отримувала заробіток, що було б підставою для виплати різниці в заробітку за час затримки, відсутні.
У позовній заяві позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 22 березня 2017 року, тому, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, саме з цієї дати рахував період затримки, за який з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час такої затримки та визначив суму середнього заробітку за час затримки у розмірі 143 415 грн (573,66 грн* 250 робочих днів).
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 23 березня 2018 року по дату звернення до суду (07 червня 2018 року), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 236 КЗпП України виплата середнього заробітку на підставі вказаної статті здійснюється лише за час затримки виконання рішення суду. Враховуючи те, що рішення суду про поновлення позивача на роботі було виконано 22 березня 2018 року, тому стягнення середнього заробітку на підставі вказаної статті після поновлення на роботі, неможливе.
Згідно позовної заяви позивачка із вимогами звернулася в суд 11 червня 2018 року - у межах 3 місячного строку, який обчислюється із 22 березня 2018 року - дня поновлення її на роботі.
Крім того, діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої визначено судом в 4000 грн, з урахуванням тривалості невиконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, характеру порушення її прав, тяжкість і істотність вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, а також виходячи із вимог розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КП "РГ "Подільске слово", не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд вийшов за межі підстав та предмету спору, чим істотно порушив норми процесуального права, оскільки згідно прохальної частини позовної заяви, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 172 671,66 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку з посиланням на статтю 117 КЗпП України, а не статтю 236 КЗпП України, проте суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 143 415 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Судами не враховано, що строк позовної давності по заявленим позивачем вимогам становить 3 місяці з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права (стаття 233 КЗпП України).
Оскільки прострочення виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі мало місце кожний день, починаючи з 20 березня 2017 року і припинилось 22 березня 2018 року, а позов подано лише 11 червня 2018 року, то суд мав би правові підстави вирішувати питання про стягнення середнього заробітку за час прострочення виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі лише за попередні три місці, що передували поданню позовної заяви, тобто за період з 11 березня 2018 року.
Судами не враховано, що рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконувалось не з вини відповідача, оскільки вказаним рішенням обов`язок поновлення позивача на роботі було покладено на Тернопільську районну раду. Після зміни сторони виконавчого провадження постановою апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року, з Тернопільської районної ради на КП "РГ "Подільське слово", останнє негайно поновив позивача на роботі, а отже протиправної поведінки відповідача у несвоєчасному виконанні судового рішення немає.
Заявник також посилається на те, що стягнення моральної шкоди за невиконання рішення суду не передбачено чинним законодавством, а отже такі вимоги задоволенню не підлягали. Положення статті 237-1 КЗпП України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом доводів касаційної скарги рішення судів попередніх інстанцій оскаржується виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 25 січня 2005 року ОСОБА_1 призначено головним редактором газети "Подільське слово".
Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 29 липня 2016 року, на підставі статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 36 КЗпП України, позивача звільнено з посади головного редактора редакції газети "Подільське слово".
Згідно з Розпорядженням голови Тернопільської районної ради від 01 серпня 2016 року, ОСОБА_1 звільнено з 29 липня 2016 року з посади керівника головного редактора КП "РГ "Подільське слово" у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи.
Рішенням Тернопільської районної ради Тернопільської області від 24 лютого 2017 року внесено зміни до рішення Тернопільської районної ради від 29 липня 2016 року "Про звільнення головного редактора редакції газети "Подільське слово", у мотивувальній частині рішення замість слів та цифр "ст. 36 Кодексу законів про працю України" читати "п.9 ст.36 Кодексу законів про працю України".
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Тернопільської районної ради Тернопільської області, КП "РГ "Подільське слово" задоволено.