Постанова
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 148/967/17
провадження № 61-10725св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року у складі судді Саламахи О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що у лютому 2012 року вона звернулася до банку з метою отримання зарплатної платіжної картки, підписавши при цьому анкету-заяву. Вказану заяву вона сприймала як згоду на надання дозволу на обробку персональних даних та при цьому вона не виявляла бажання на отримання кредиту.
Зазначена анкета-заява не містить відомостей про отримання нею кредиту чи відкриття кредитного рахунку, а також не зазначено вид карткового рахунку.
У анкеті-заяві від 17 лютого 2012 року відсутні істотні умови кредитного договору, а саме: предмет, ціна, дата видачі кредиту чи його частини, не надано письмової інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту, дані про відкриття банківського рахунку, тому вона вважала, що договір з відповідачем є неукладеним внаслідок недосягнення згоди щодо його істотних умов.
Пізніше, після зміни позовних вимог, вважала, що кредитний договір є недійсним, оскільки не містить істотних умов, під час укладення договору її ввели в оману, анкета-заява не містить даних про те, що це кредитний договір, вказано, що це банківські послуги, та порушено вимоги статті 19 Закону Укарїни "Про захист прав споживачів".
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір від 17 лютого 2012 року, укладений між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент укладення договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, позивач протягом тривалого часу, а саме з 17 лютого 2012 року користувалася банківськими послугами, що надаються відповідачем, отримувала платіжні картки, надавала та змінювала персональні дані про себе, двічі підписувала анкети-заяви про ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, а відтак була обізнана та згодна з умовами договору, укладеного між нею і відповідачем У подальшому, 14 липня 2014 року ОСОБА_1 отримала у користування кредитний ліміт, користувалася наданими коштами, шляхом витрати їх на власні потреби, а також погашала заборгованість, що підтверджується банківською випискою з карткового рахунку, що в свою чергу спростовує посилання останньої на неотримання будь-яких карток, крім зарплатної платіжної картки та відсутність волевиявлення на отримання кредиту, тобто на обман.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення її позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що банк у порушення частини другої статті 11 та частини другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" при укладенні вищевказаного договору, не повідомив боржника про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, а умови кредитного договору, на її думку, є несправедливими.
Вважає, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, а саме не дослідили Умови та Правила надання банківських послуг, в яких вказані умови кредитування та не встановили, яка саме їх редакція була чинною на час укладення спірного договору.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
У вересні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з клопотанням про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.