Постанова
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа № 524/6777/18
провадження № 61-18250св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи:Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 липня 2019 року у складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про позбавлення права користування житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука від 01 грудня 2011 року його було визнано недієздатним. На даний час опіку йому не призначено, опіку над ним здійснюють органи опіки та піклування в особі Управління соціального захисту населення Автозаводського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука від 22 листопада 2017 року, його визнано обмежено дієздатним.
Раніше, у 1980 році, ОСОБА_6 на сім`ю із п`яти осіб, у тому числі на ОСОБА_2 та ОСОБА_1, було видано ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1 .
Також вказував, що тривалий час проживав у даній квартирі і був у ній зареєстрований. За життя його матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, у них склався певний порядок користування квартирою, а саме він разом із матір`ю проживали в одній кімнаті, а ОСОБА_2 разом із своїми дітьми проживала у 2-х інших кімнатах.
Починаючи із 2014 року відповідачі перешкоджали йому у користуванні спірною квартирою, не впускали його до його місця проживання.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 грудня 2014 року його було вселено до спірної квартири. Добровільно виконати рішення суду відповідачі відмовляються.
На підставі рішення суду державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа. Після неодноразових спроб вселення у квартиру за допомогою державного виконавця та поліції, відповідачі виганяли його із квартири знову. Державним виконавцем неодноразово накладалися штрафи на ОСОБА_2, однак рішення суду залишається невиконаним на даний час.
Звернення до правоохоронних органів також не дали позитивного результату.
Вказує на те, що на даний час він фактично проживає на вулиці або там, де його впустять сторонні люди.
Вважав, що наведені обставини є підставою для виселення відповідачів зі спірної квартири.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд позбавити відповідачів права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено підстав позову, не надано доказів визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у житловому приміщенні, а також застосування до відповідачів та неповнолітнього ОСОБА_3 заходів громадського попередження щодо їх сумісного проживання з позивачем у спірній квартирі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для виселення відповідачів, оскільки вони реально перешкоджають йому користуватися спірною квартирою, не допускають його до неї.
Вказує, що суди неправильно оцінили докази у справі, якими підтверджуються наведені вище факти, а саме те, що рішення про його вселення виконувалося у примусовому порядку, після чого він неодноразово звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами щодо недопуску його житла відповідачами.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.