Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 681/1483/15-ц
провадження № 61-16175св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Полонська міська рада Хмельницької області,
третя особа - Полонська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2017 року у складі судді Горщар А. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Полонської міської ради Хмельницької області, третя особа - Полонська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадкове майно, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що її мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої вона прийняла спадщину та мала намір оформити нотаріально свої спадкові права.
ОСОБА_3 , за час свого життя, було складено два заповіти на її ім`я, які згідно з написом голови Великоберезнянської сільської ради не були змінені. Однак, після того як вона прийшла у нотаріальну контору для прийняття спадщину після смерті матері, то дізналася про існування ще одного заповіту ОСОБА_3 від 06 листопада 2003 року, який складено на ім`я ОСОБА_2 та посвідчено головою Великоберезнянської сільської ради, згідно з яким заповідач все своє майно заповіла останній.
Вказувала, що не знала про такий заповіт, ОСОБА_3 їй про це нічого не говорила, хоча останній рік проживала з нею та знаходилась на її утриманні. Вважала, що підпис ОСОБА_3 на вказаному заповіті є надто сумнівним.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним заповіт, посвідчений сільським головою Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області Дончук Н. А. 06 листопада 2003 року, зареєстрований у реєстрі № 211; визнати за нею право на земельну ділянку площею 1,81 га (державний акт ЯЖ № 197577) та земельну ділянку площею 0,429 га (держаний акт ХМ № 2760); стягнути з Полонської міської ради в особі сільського старости Дончук Н. А. 1 861,63 грн судових витрат за оплату експертизи та 50 000 грн моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_2 . 1 552 грн матеріальної та 40 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_3, діючи вільно та відповідно до своєї внутрішньої волі вчинила заповіт, який був складений з дотриманням вимог закону, підпис на заповіті вчинений особисто спадкодавцем, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, тому немає підстав для визнання заповіту недійсним.
Крім того, ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів про те, хто є власником земельних ділянок, право власності на які вона просить визнати суд, їх місце розташування, кадастрові номери, а також не зазначила ким не визнаються її права на ці земельні ділянки, та які існують перешкоди для оформлення права власності на них у позасудовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення її позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильно оцінку доказам у справі, а також належно не врахували її доводів. Вважає, що спірний заповіт від 06 листопада 2003 року є недійсним, оскільки він не тільки не був підписаний заповідачем, а й не посвідчений нотаріально. Вважає, що сільський голова Дончук Н. А. не мала права посвідчувати заповіт.
Вказує, що судам не було надано належних доказів реєстрації заповіту, а досліджений журнал записів нотаріальних дій містить суперечності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не впливають на правильність вирішення судами справи, тому просить судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Відповідно до статті 534 ЦК Української РСР у редакції, чинний на момент складення спірного заповіту, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.