ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа №725/3421/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13188/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13.09.2016р. (суддя - Стоцька Л.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016р. (судді - Соврига Д.І., Курко О.П., Білоус О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
-визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України м. Чернівці щодо відмови у поновленні пенсії за віком;
-стягнути пенсію за віком за період з 01.06.2015р. по 01.11.2015р.;
-поновити виплату пенсії за віком з 01.11.2015р.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що дії пенсійного органу щодо припинення виплати їй пенсії є незаконними та такими, що суперечать Конституції України, іншим актам чинного законодавства.
Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 13.09.2016р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016р., позов задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 03.02.2016р. щодо поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 26.01.2016р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що припинивши виплату пенсії позивачу відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами встановлено, що з 01.02.1993р. позивач обіймала посаду судді в Першотравневому районному народному суді м. Чернівці, а з 01.08.1996р. по даний час обіймає посаду судді Апеляційного суду Чернівецької області.
З 20.04.2011р. позивач перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
З 01.04.2015р. виплата пенсії позивачу була припинена у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р.
У лютому 2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати їй пенсії за віком.
Листом від 03.02.2016р. відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для відновлення виплати пенсії, з посиланням на ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 02.03.2015р. та від 24.12.2015р.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.06.2015р. особам, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів", втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, а тому з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що з 01.06.2015р. перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
Задовольняючи часткового позовні вимоги суди, серед іншого, керувались рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016.
Разом з тим, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом та встановлені процесуальним законом строки звернення до суду, суди дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 26.01.2016р.
З висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на час призначення пенсії за віком позивачу) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Однак, в наступному законодавство, яке регулювало зазначені правовідносини, змінилося.
1 квітня 2015 року набрав чинності Закон №213-VIIІ, яким внесено зміни до ст. 47 Закону №1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.