ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
м. Київ
справа №331/3675/17
адміністративне провадження №К/9901/33751/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2017р. (суддя - Жуков О.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017р. (судді - Юрко І.В., Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі за її позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити виплату пенсії,
встановив:
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо припинення виплати з 01.01.2017р. пенсії по інвалідності, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язати поновити виплату пенсії по інвалідності з 01.01.2017р. та виплачувати її в подальшому.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що дії пенсійного органу щодо припинення виплати їй пенсії є незаконними та такими, що суперечать Конституції України, іншим актам чинного законодавства.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2017р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017р., в задоволенні позову відмовлено.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги, з посиланням на статті 22, 46, 58 Конституції України, статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 2, 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", вказує, що обмеження у 2017 році щодо виплати пенсії працюючим державним службовцям є дискримінаційними по відношенню до позивача та таким, що не забезпечує повної реалізації всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності.
Крім того посилалась на те, що судами не направлено звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІ від 06.12.2016р.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 23.07.2012р. та по час звернення до суду працює в Головному територіальному управлінні юстиції у Запорізькій області і є державним службовцем.
З 11.07.2014р. знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності, група інвалідності ІІІ (загальне захворювання) відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зазначену пенсію вона отримувала з 11.07.2014 року по 01.04.2015 року.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2016р. у справі №331/1765/16-а зобов`язано УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя виплатити їй пенсію по інвалідності з 26.08.2015р. по 31.12.2015р.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2016р. у справі №331/8062/16-а, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017р., зобов`язано УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя відновити з 01.01.2016р. виплату, призначеної позивачу пенсії по інвалідності. Проте, відповідач здійснив їй нарахування та виплату пенсії лише за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.
Листом від 04.05.2017р. відповідач повідомив позивача про відсутність права на отримання нею пенсії по інвалідності з 01.01.2017р. з огляду на внесення змін до ст. 47 Закону України №1058-IV Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016р. №1774-VIII та її перебуванням на державній службі.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Враховуючи, що позивач продовжує працювати на посаді та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", і в цей період стаття 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" містить застереження щодо виплати будь-якого виду пенсії, суди дійшли висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності є правомірними.