ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1050/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 (головуючий суддя Козир Т.П., судді Коробенко Г.П., Яковлєв М.Л.)
у справі № 911/1050/19 Господарського суду Київської області
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, у якому заявлено вимоги визнати недійсним наказ відповідача 1 від 29.05.2018 №10-4799/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області та витребувати вказану земельну ділянку з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
1.1. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що спірний наказ, яким передано у власність фізичної особи громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9255 га, прийнятий відповідачем 1 з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Оскільки у подальшому земельна ділянка була відчужена, прокурором заявлено також вимоги про її витребування у добросовісного набувача - відповідача 2 на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст ухвали, постановленої судом першої інстанції
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2019 позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що прокурором заявлено дві позовні вимоги, які хоча і об`єднані спільним предметом (земельна ділянка), проте мають різні підстави позову, які належить досліджувати та розглядати за правилами різного судочинства і розгляд другої позовної вимоги, яка підвідомча господарському суду, не можливий без розгляду першої позовної вимоги, яка підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому має місце порушення правил об`єднання позовних вимог і неможливе вирішення питання про роз`єднання позовних вимог.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 ухвалу Господарського суду Київської області від 18.07.2019 скасовано, справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.
3.1. Мотивуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд вказав, що позовні вимоги, заявлені у даній справі мають розглядатися в порядку різного судочинства та не підлягають розгляду у межах одного провадження. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі, з огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3681/17, викладений у пункті 39 постанови від 21.08.2019, посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований.
З огляду на викладене, апеляційний суд вказав, що позовна вимога про витребування земельної ділянки підвідомча господарському суду, є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання наказу відповідача 1 недійсним, і з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо, а під час вирішення спору в цій частині господарський суд, згідно обов`язкового правового висновку суду касаційної інстанції, може перевірити доводи і дати оцінку доказам позивача щодо законності спірного наказу відповідача 1 про надання спірної земельної ділянки фізичній особі, залучивши цю фізичну особу до участі у справі в якості третьої особи, оскільки у випадку задоволення позову рішення суду може мати вплив на правовідносини відповідачів у справі.
Також апеляційний суд вказав про неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач 2 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача 2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та постановлена із порушенням норм процесуального права.
5.1. Як вказує скаржник, оцінка ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав та/або законних інтересів здійснюється судом виключно під час судового розгляду по суті та не може здійснюватися у підготовчому провадженні, зокрема, під час вирішення питань процесуального характеру. Такі повноваження відсутні й у суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду судових рішень з процесуальних питань.
5.2. На думку відповідача, апеляційний суд не наділений повноваженнями надавати обов`язкові для врахування судами вказівки, а таким правом наділений лише суд касаційної інстанції. У даному випадку, надаючи вказівку щодо продовження розгляду справи в частині вимог, апеляційний суд діяв не у спосіб та поза межами процесуального закону та допустив порушення загальних принципів господарського судочинства, таких як диспозитивність та змагальність.
5.3. Судом апеляційної інстанції не враховано того, що позов подано прокурором в інтересах держави, а тому, надаючи суду першої інстанції вказівки щодо порядку розгляду даної справи, він порушує принцип рівності перед законом і судом, одночасно надаючи прокурору певні переваги та рекомендації щодо користування процесуальними правами.
5.4. Апеляційним судом не було враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3749/17 від 15.10.2019.
Заперечення відповідача 1, викладені у поясненнях по справі (узагальнено)
6. 17.12.2019 на адресу суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі, у яких він висловив позицію про те, що позовна вимога в частині визнання недійсним наказу Головного управління не є достатнім чином аргументована, та не підлягає задоволенню, оскільки скасування такого наказу не призведе до правових наслідків.
Заперечення прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
7. Заступником прокурора Чернігівської області подано відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає про її необґрунтованість, зауважуючи, що правильність позиції суду апеляційної інстанції підтверджується також висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду № 911/3681/17 від 21.08.2019 та № 911/3749/17 від 15.10.2019.
8. Позивачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
9. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4799/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області та витребування такої земельної ділянки у Товариства на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
10. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
11. Згідно із частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої цієї статті); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10 частини першої цієї статті).