ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 914/86/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 (суддя Бортник О.Ю.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)
за позовом Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерство внутрішніх справ України, 2. Головне управління Національної гвардії України, 3. Військова частина 3045 Національної гвардії України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик"
про стягнення 539 416,8 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивача-1: Міністерства внутрішніх справ України; позивача-2: Головного управління Національної гвардії України; позивача-3: Військової частини 3045 Національної гвардії України, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (відповідач), 539 416,80грн. пені та штрафу.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, укладеного між Військовою частиною 3045 (Замовник) та відповідачем (Постачальник), про закупівлю товарів в частині поставки товарів у строки, передбачені Договором.
На підставі пунктів 7.2. та 7.3.1. Договору та ст. 231 ГК України прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача-3 пеню та штраф за прострочення поставки товару з 02.11.2018 по 15.12.2018 включно.
1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки вважав, що ним не вчинено жодних неправомірних дій, позаяк він вжив усі необхідні заходи щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавств, яке регулює спірні правовідносини, а неможливість поставки товару за Договором не свідчить про відмову відповідача від виконання зобов`язань за договором. Відповідач, відповідно до вимог закону та умов Договору, неодноразово пропонував позивачу-3 укласти додаткову угоду № 1 до Договору щодо збільшення вартості товару в рамках закону, а саме у межах 10 відсотків, у зв`язку коливанням ціни товару на ринку нафтопродуктів, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, про що свідчить проект додаткової угоди № 1 до Договору. Однак, позивач-3 не погодився на укладення такої додаткової угоди.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі №914/86/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" на користь Військової частини 3045 Національної гвардії України пеню і штраф у сумі 518 263,2 грн. та 7 773,95 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
3.1. 18.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 914/86/19.
3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 25.11.2019 у справі № 914/86/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
3.3. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/86/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" залишено без руху до 08.01.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3.4. 12.12.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 914/86/19. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 2329 від 10.12.2019 на суму 634,60 грн.
3.5. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
3.6. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
3.7. 19.12.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 08.01.2020, а також зупинив виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі № 914/86/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
3.8. Від представника позивача-1 і позивача-2 отримано відзив на касаційну скаргу, направлений до суду 08.01.2020, у якому названі учасники справи просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.9. 10.01.2020 Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону направив до суду відзив на касаційну скаргу та, посилаючись на пізнє отримання ухвали суду від 19.12.2019, зазначав, що вважає вимоги скарги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
3.10. Позивач-3, 16.01.2020 направив до суду відзив на касаційну скаргу, просить поновити строк на його подання у зв`язку з пізнім отриманням ухвали суду від 19.12.2019, також вказує на безпідставність вимог касаційної скарги, вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.
3.11. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про продовження строку для подання відзивів на касаційну скаргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4.2. Ці вимоги мотивовані не застосуванням судами ст. 61 Конституції України, щодо заборони притягувати двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, неправильним застосуванням п.п. 1-2 ст. 614 ЦК України, яка передбачає можливість притягнення до відповідальності за порушення зобов`язання лише у випадку наявності вини боржника.
Також відповідач зазначає, що суди не застосували до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, які передбачають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо такі значно перевищують понесені кредитором збитки, а також порушили ст. ст. 7, 13 ГПК України.
4.3. У поданих до суду відзивах на касаційну скаргу учасники справи наголошують на безпідставності аргументів скарги та вважають відсутніми підстави для її задоволення.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. Між Військовою частиною 3045 (замовник) та ТОВ "Кондор Логістик" (постачальник) 29.10.2018 укладено договір № 177/АС/2018 про закупівлю товарів.
Відповідно до п.п. 1.2 договору постачальник зобов`язувався на умовах та в терміни, визначені договором, поставити замовнику (позивачу 3) бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо у скретч-картах (талонах), кількість, асортимент та обсяг якого зазначені у Специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно з п.3.1, п.3.2 договору ціна договору складає 1 057 680,00 грн, з урахуванням ПДВ 176 280,00 грн. (у разі сплати), ціна товару не може бути змінена відповідачем в односторонньому порядку після укладання цього договору та до повного його виконання сторонами.
Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені на підставах, передбачених ч. 4 ст. 36 Законом України "Про публічні закупівлі". Зміна ціни можлива за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п.3.5, 3.6 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником (Військовою частиною 3045 Національної гвардії України) вартості поставленого товару після його отримання та підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідач зобов`язався передати у власність Військовій частині 3045 Національної гвардії України товар, визначений у п. 1.2 договору, протягом 3-х робочих днів з моменту укладення цього договору. Строк поставки товарів до закінчення терміну дії скретч-карток (талонів) (п.5.1, 5.2 договору).
Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язувався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Сторони також узгодили, що замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши про це у строк за десять днів (п.6.2.1 договору).
Згідно з п.п. 7.2 та 7.3.1 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань відповідач погодився сплатити Військовій частині 3045 Національної гвардії України штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) у розмірі, передбаченому умовами цього договору (п.7.2).
Сторони погодили, що у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує Військовій частині 3045 Національної гвардії України пеню в розмірі 1% вартості товару, з поставки якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.3.1. договору).
Відповідно до п.10.1 договору він набрав чинності з дати підписання і діяв до 31.12.2018, а в частині поставки товару - до закінчення терміну дії скретч-карток (талонів).
5.2. Відповідач зобов`язувався, у відповідності до п. 5.1 договору, упродовж 3-х робочих днів з моменту його підписання передати Військовій частині 3045 Національної гвардії України товар, передбачений договором. Останнім днем виконання відповідачем зобов`язань з передачі Військовій частині 3045 Національної гвардії України предмету договору було 01.11.2018.
Також встановлено, що у зв`язку із невиконанням постачальником умов договору в частині поставки товару замовнику, військова частина звернулась до товариства з претензією №887 від 06.11.2018 з вимогою здійснити поставку товару, передбаченого договором та сплатити пеню, передбачену п.7.3.1 договору.
ТОВ "Кондор Логістик" листом №6836 від 14.11.2018 залишило претензію без задоволення, посилаючись на коливання цін на ринку нафтопродуктів.
5.3. Окрім того, відповідач 08.11.2018 звернувся до замовника з листом №6698, в якому запропонував останньому укласти додаткову угоду до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, відповідно до якої при незмінній ціні основного договору зменшити кількість паливно-мастильних матеріалів (в літрах) та відповідно збільшити їх вартість.
Листом №937 від 20.11.2018 Військова частина 3045 Національної гвардії України відмовила в укладенні додаткової угоди та запропонувала відповідачу у найкоротші терміни здійснити поставку товару, зазначеного у договорі.
5.4. У зв`язку із невиконанням постачальником умов договору в частині поставки товару замовнику, військова частина повторно звернулась до товариства з претензією №961 від 27.11.2018 з вимогою здійснити поставку товару, передбаченого договором, та сплатити штрафні санкції у відповідності до п.7.3.1 договору.
Листом №7552 від 04.12.2018 відповідач, у відповідь на лист №937 та повторну претензію зазначив, зокрема, що 02.11.2018 у телефонній розмові товариство повідомило військову частину про неможливість здійснити поставку товару за цінами, встановленими у Специфікації до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, оскільки зросла ціна на нафтопродукти.
З огляду на наведені обставини, Військова частина 3045 Національної гвардії України 05.12.2018 листом №994 повідомила відповідача про намір розірвати договір №177/АС/2018 від 29.10.2018 з 15.12.2018 на підставі п.6.2.1 договору.
5.5. Судами встановлено, що сторонами не надано і в матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем передбаченого п.1.2. договору №177/АС/2016 від 29.10.2018 обов`язку з передачі Військовій частині 3045 Національної гвардії України предмета договору, що і стало підставою для заявлення даного позову про стягнення з відповідача на користь Військової частини 3045 Національної гвардії України пені за період прострочення поставки товару з 02.11.2018 по 15.12.2018 включно та штрафу у сумі 539 416,80 грн. на підставі п. 7.3.1 договору.
6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що оскільки відповідачем своєчасно не виконано взятих на себе зобов`язань з поставки у скретч-картах (талонах) бензину А-92, А-95 та дизельного палива у кількості, асортименті та обсязі, визначених у додатку № 1 до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, з відповідача на користь позивача на підставі п. 7.3.1. Договору підлягає стягненню 444 225,6 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару з 02.11.2018 по 13.12.2018 та 74 037,6 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад тридцять календарних днів.
Решта позовних вимог в частині стягнення пені визнані такими, що задоволенню не підлягають, оскільки з 14.12.2018 у відповідача уже не існувало обов`язку з поставки бензину та дизельного палива Військовій частині 3045 Національної гвардії України, так як за взаємною згодою сторін договір №177/АС/2018 про закупівлю товарів від 29.10.2018 розірвано, що підтверджується угодою про розірвання договору № 177/АС/2018 про закупівлю товарів від 29.10.2018, яка набирає чинності з моменту підписання двома Сторонами. Двома сторонами цю угоду підписано 14.12.2018.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
7.2. Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.