ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 907/501/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстар"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 (Хабіб М.І. - головуючий, судді - Матущак О.І., Мирутенко О.Л.) та на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 (суддя Васьковський О.В.) в частині первісного позову
за позовом Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстар"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
виконавчий комітет Мукачівської міської ради
про стягнення збитків, завданих використанням земель без правовстановлюючих документів
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстар"
до виконавчого комітету Мукачівської міської ради
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету
за участю:
відповідача: Глагола Г.П. (адвокат)
прокурора: Федюк Ю.П. (посвідчення)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Виконуючий обов`язки керівника Мукачівської місцевої прокуратури (далі-прокурор) звернувся у суд з позовом в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстар" (далі-відповідач), згідно якого просив стягнути з відповідача 2 107 620,80 грн. збитків, завданих використанням землі без правовстановлюючих документів.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку за відсутності відповідних документів на неї, чим спричинив позивачу збитків у відповідній сумі, які підлягають стягненню в судовому порядку.
1.3. Відповідач подав до суду зустрічний позов, з урахуванням клопотання про усунення описки, згідно якого просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27.03.2018 № 97.
1.4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог законодавства.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019, первісний позов задоволено, а у задоволені зустрічного позову відмовлено.
2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач користується земельною ділянкою, але договір оренди земельної ділянки не уклав, орендну плату за неї не сплачував, чим завдав збитків позивачу. При цьому суд послався на те, що спірне рішення не порушує прав та інтересів відповідача, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019, вказане рішення суду першої інстанції змінено в частині первісного позову, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, виключено з резолютивної частини рішення суду словосполучення "на відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Мукачево, вул.Крилова, 92, загальною площею 4,5975 га без правовстановлюючих документів у розмірі …". В частині відмови у задоволені зустрічного позову вказане рішення суду скасовано, провадження у справі у цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.4. Такі висновки апеляційного суду мотивовані тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статті 22, 1166 ЦК України, ст.157 ЗК України, оскільки підстави для стягнення збитків відсутні, а стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 1212 ЦК України підлягають безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині первісного позову та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що суди вирішуючи спір в частині первісного позову неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Відповідач вважає, що суди не встановили, що правовідносини між ВАТ "Мукачівський комбінат хлібопродуктів" (далі- землекористувач) та позивачем, як власником земельної ділянки не припинені та є чинними, тому землекористувач повинен сплачувати земельний податок. При цьому відповідач вказує, що до нього не переходило автоматично право користування земельною ділянкою, а відтак не вважається правопорушенням відсутність у власника нерухомого майна зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого належного землекористувача і на якій розташоване це майно, що узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17. Відповідач зазначає, що апеляційний суд безпідставно послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також не врахував постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17. Також відповідач посилається на те, що апеляційний суд не встановив розмір земельної ділянки, а також відомостей, які містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельну ділянок для визначення орендної плати. Крім того відповідач вказує, що суди не дослідили чи сплачував земельний податок землекористувач та апеляційний суд не взяв до уваги клопотання про застосування до спірних правовідносин відповідних висновків Верховного Суду.
4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
4.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просить залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4.2. 07.09.2019 засобами поштового зв`язку, прокурор надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить визнати причини пропуску строку на його подання поважними та поновити строк. Причини пропуску строку прокурор обґрунтовує складністю справи та завантаженістю у зв`язку з періодом відпусток працівників.
4.3. Наведене клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Приписами частини третьої статті 119 ГПК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. При цьому, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
4.4. Отже, враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку. При цьому слід зауважити, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню до суду, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
4.5. Враховуючи зазначене, обставини, на які посилається прокурор, зводяться до порушення ним вимог процесуального законодавства під час звернення з відзивом, а причини подання заяви про поновлення строку на подання відзиву залежали лише від суб`єктивної волі заявника, а не від об`єктивно непереборних обставин, у зв`язку з чим у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для визнання причин пропуску строку на подання відзиву поважними та поновлення цього строку.
4.6. Відтак поданий прокурором відзив не може бути розглянуто, оскільки причини пропуску строку його подання визнані не поважними.
4.7. Частиною 1 статті 295 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
4.8. Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.
4.9. На підставі викладеного, відзив прокурора залишено судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання, без наявності поважних причин.
5. Мотивувальна частина
5.1. Як встановлено апеляційним судом, ВАТ "Мукачівський комбінат хлібопродуктів" отримав у постійне користування, зокрема земельну ділянку площею 4,59754 га, що розташована на вул.Крилова, 92 в м.Мукачево (далі-земельна ділянка) для обслуговування виробничої бази, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001337 від 13.02.2001 (далі - Державний акт).
5.2. У 2002 та 2005 роках Українсько-американське спільне підприємство "АЙ-БІ-І-Барва" придбала у землекористувача відповідні частини нерухомого майна за адресою: вул.Крилова, 92, м.Мукачево, які в подальшому за відповідними договорами купівлі-продажу були придбані відповідачем та зареєстровані у встановленому законом порядку.
5.3. Комісією позивача було проведено обстеження правомірності використання земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві власності відповідачу, за результатами якого складно акт від 16.06.2017 та встановлено відсутність у відповідача документів на право користування земельною ділянкою та відсутність надходжень платежів до бюджету за користування нею.