1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



29 січня 2020 року

м. Київ



Справа № 905/304/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 (колегія суддів: Плахов О.В. - головуючий, Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноє"

до Фермерського господарства "Подсолнух"

про стягнення заборгованості

за участю:

позивача: Беніцька В.І. (адвокат)

відповідача: Герасименко С.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноє" (далі - позивач) просило з урахуванням збільшення позовних вимог стягнути з Фермерського господарства "Подсолнух" (далі - відповідач) 5 725 998,00 грн заборгованості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами фінансової поворотної допомоги №01-04/16 від 01.04.2016 та №1-10/17 від 01.10.2017.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.07.2019 (суддя Чернова О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.3. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем фактично склались договірні відносини з позики, що підтверджується перерахуванням позивачем відповідачу платіжними дорученнями коштів на суму 7 103 998,00 грн, та перерахуванням відповідачем позивачу 1 363 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

2.4. Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що в матеріалах справи не міститься ані належним чином засвідчених копій, ані оригіналів спірних договорів поворотної фінансової допомоги, які вказані в призначенні платежу в платіжних дорученнях. Наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень та виписки по рахунку позивача можуть бути лише припущенням щодо того, що між сторонами існували договірні відносини, та відповідно не можуть бути належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому, як наслідок, не можуть бути покладені в основу рішення суду. Отже суд апеляційної інстанції виходив із того, що позовні вимоги є недоведеними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. У скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач зазначає, що на підтвердження укладення сторонами договору позики позивачем було надано належні і допустимі докази. Відповідач зобов`язаний був на спростування укладення договору позики надати письмові докази, які б підтверджували будь-які інші обставини здійснення цих платежів. Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України якщо строк повернення позики договору не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від пред`явлення вимоги позикодавцем.

3.2. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги з посиланням на те, що первинні документи подані позивачем в обґрунтування своїх вимог є суперечливими, договорів надання позивачем позики відповідачу позивачем не було надано, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вірно надав оцінку обставинам справи і правильно застосував норми права.

4. Мотивувальна частина

4.1. Звернувшись у суд із даним позовом позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на наступне:

01.04.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір поворотної фінансової допомоги №1-04/16, згідно з умовами якого позикодавець (позивач) брав на себе зобов`язання надати позичальнику (відповідачу) позику в розмірі 4 103 998,00 грн, а позичальник брав на себе зобов`язання повернути зазначену позику в строки та у порядку передбаченому договором;

на виконання умов договору, позикодавець (позивач) здійснив перерахунок грошових коштів за укладеним між сторонами договором на загальну суму 4 089 998,00 грн, що, що, як вказував позивач, підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями, а саме:

- №218 від 05.04.2016р. на суму 50 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №429 від 22.07.2016р. на суму 380 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №84 від 27.07.2016р. на суму 500 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №514 від 09.09.2016р. на суму 549 998,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №538 від 12.09.2016р. на суму 200 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №564 від 19.09.2016р. на суму 10 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №1009 від 28.07.2017р. на суму 4 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №23 від 28.07.2017р. на суму 8 000,00 грн призначення платежу "Перераховується поворотна фінансова допомога згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №330 від 11.07.2016р. на суму 500 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №392 від 08.08.2016р. на суму 200 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №399 від 09.08.2016р. на суму 150 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №419 від 16.08.2016р. на суму 200 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №489 від 05.10.2016р. на суму 400 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №529 від 25.10.2016р. на суму 200 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №534 від 26.10.2016р. на суму 200 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №734 від 29.12.2016р. на суму 550 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.",

- №599 від 02.08.2017р. на суму 2 000,00 грн призначення платежу "Повернення фін.допомоги згідно Дог.№1-04/1 від 01.04.2016р.";

у вищевказаних платіжних дорученнях №№330, 392, 399, 419, 489, 529, 534, 734, 599 головним бухгалтером підприємства було помилково зазначено в призначенні платежу "Повернення фін. допомоги";

позичальником - відповідачем було частково повернуто позивачу суму боргу в розмірі 1 078 000,00 грн, на підтвердження вказаних обставин було додано виписки по рахунку підприємства №26007000120139 від 07.04.2017, 05.05.2017, 03.08.2017, 10.11 2017;

Крім того, в позовній заяві позивач також зазначав, що 01.10.2017 позивачем та відповідачем було укладено договір поворотної фінансової допомоги №01-10/17, згідно з умовами якого позикодавець (позивач) брав на себе зобов`язання надати позичальнику (відповідачу) позику в розмірі 3 000 000,00 грн, а позичальник брав на себе зобов`язання повернути зазначену позику в строки та у порядку передбаченому договором.

Також позивач вказував, що на виконання умов договору, позикодавець (позивач) здійснив перерахунок грошових коштів за укладеним між сторонами договором на загальну суму 3 000 000,00 грн, що, як вказував позивач, підтверджується доданим до позовної заяви платіжним дорученням, а саме - №834 від 06.10.2017 на суму 3 000 000,00 грн призначення платежу "Повернення фінансової допомоги відповідно до договору 1-10/17".

В позовній заяві позивач зазначав, що у вищевказаному платіжному дорученні головним бухгалтером підприємства було помилково зазначено в призначенні платежу "Повернення фінансової допомоги".

Позивач також стверджував, що позичальником - відповідачем було частково повернуто позивачу суму боргу в розмірі 320 000,00 грн, на підтвердження вказаних обставин було додано виписки по рахунку підприємства №26007000120139 від 18.10.2017, від 03.01.2018.

Оскільки позичальником - відповідачем не було повернуто в повному обсязі надану фінансову допомогу, як зазначав позивач, з метою досудового врегулювання ним 01.11.2018 було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 01-04/16 від 01.04.2016 в розмірі 3 250 998,00 грн та № 01-10/17 від 01.10.2017 в розмірі 2 680 000,00 грн.

Проте, як вказував позивач, відповіді на вказаному вимогу надано не було, як і не було сплачено залишок заборгованості, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 740 998,00 грн.

При цьому судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні як належним чином засвідчені копії, так і оригінали вказаних договорів поворотної фінансової допомоги №01-04/16 від 01.04.2016 та №01-10/17 від 01.10.2017.

4.2. Відповідно до приписів ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).


................
Перейти до повного тексту