Постанова
іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/3393/17
провадження № 51-4303 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Руденко О. П.,
захисників Могуренка М. В., Кошельника С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Льовочкіна А. О., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100020013606, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Скитка Липовецького району Вінницької області, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу 5 серпня 2014 року Соломʼянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого 19 травня 2016 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 4 місяці 8 днів,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у м. Маріуполі Донецької області, зареєстрований на АДРЕСА_3, проживає на АДРЕСА_4 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соломʼянського районного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці.На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 8 лютого 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16 січня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 грудня 2016 року приблизно о 22:20, перебуваючи разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на АДРЕСА_5, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадення чужого майна, наблизившись до потерпілого ОСОБА_3, схопив його за руки, чим виключив можливість чинити опір, та відкрито викрав належне ОСОБА_3 майно: об`єктив до мобільного телефону марки "Moment", грошові кошти, туалетну воду марки "Concorto eau de toilet", мобільний телефон марки "Apple Iphone 6 S Space Gray 64 GB" з сім-карткою, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 11 210 грн.
14 січня 2017 року у період з 9 по 10 годину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_6, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, під час розпивання спиртних напоїв, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_4, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я останнього, в ході якого завдали потерпілому удари кулаками в обличчя, від яких останній упав на землю та втратив свідомість, після чого нанесли ОСОБА_4 удари ногами по тілу, заподіявши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також заволоділи його майном на загальну суму 1340 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 4 червня 2019 року змінив вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перекваліфікувавши їх дії з ч. 2 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 186 КК.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соломʼянського районного суду м. Києва від 5 серпня 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Льовочкін А. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є належними, допустимими та достатніми для кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме за ч. 2 ст. 187 КК, а не за ч. 2 ст. 186 КК. Прокурор зазначає, що апеляційний суд, не наводячи обґрунтованих підстав, на яких дійшов висновку про перекваліфікацію дій винних, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, яким дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Висновки апеляційного суду зроблено з порушенням ст. 23 КПК без належної перевірки та оцінки всієї сукупності доказів. Вказане призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, прокурор вважає, що постановлена ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.