Постанова
іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1064/17
провадження № 51-3768 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Марчука О. П., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Дехтярук О. К.,
в режимі відеоконференції захисника Лукіянчина І. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150190000264, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у м. Печора Республіки Комі Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 127 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75, ст. 76, ст. 104 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, та покладено обов`язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну проживання або роботи.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватими у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, а також у катуванні - умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання, шляхом нанесення побоїв з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а саме отримати від потерпілого визнання у розповсюдженні неправдивих чуток, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи неповнолітніми, 13 лютого 2017 року приблизно о 15:30, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою катування та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 за розповсюдження останнім неправдивих чуток щодо них, під приводом розмови покликали потерпілого в приміщення нежитлової квартири АДРЕСА_3, де всупереч волі ОСОБА_3 зв`язали йому за спиною руки за допомогою автомобільної полімерної застібки, позбавивши можливості вільно залишити дане приміщення.
Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи безпорадний стан потерпілого ОСОБА_3, бажаючи завдати йому сильного фізичного болю та моральних страждань за розповсюдження неправдивих чуток на їх адресу, почали наносити ОСОБА_3 удари ногами та руками по тулубу. Крім того, ОСОБА_2 умисно наніс удар ногою по попереку та долонею лівої руки по обличчю потерпілого ОСОБА_3, а ОСОБА_1 схопив потерпілого за одяг та штовхнув у бік, від чого той впав на підлогу квартири, де від отриманих ударів та тілесних ушкоджень втратив можливість самостійного пересування.
Після чого, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, утримуючи потерпілого ОСОБА_3 в приміщенні даної нежитлової квартири на протязі приблизно півтори години, всупереч волі ОСОБА_3 вимагали від останнього зізнання у розповсюджені неправдивих чуток на їх адресу. З цією метою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 умисно спричиняли потерпілому сильний фізичний біль та, як наслідок, фізичні і моральні страждання шляхом нанесення йому ударів руками та ногами по тулубу та кінцівках. У присутності ОСОБА_2 ОСОБА_1 наніс потерпілому декілька ударів спочатку дерев`яною палицею, а потім шматком полімерного шлангу по спині та в грудну клітину.
Внаслідок таких дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було спричинено легкі тілесні ушкодження у виді набряку м`яких тканин в надлопатковій ділянці зліва та на правій боковій поверхні грудної клітини, крововиливу в ділянці спинки носа, садна в ділянці лівого наколінника.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено. На підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК на нього покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження. Вважає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази для доведення його винуватості у вчиненні злочинів, а тому положення ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК щодо нього застосовано неправильно. Стверджує, що не позбавляв волі потерпілого та не катував останнього. Вирок суду грунтується на припущеннях. За наявності суперечливих доказів суд не зазначив чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Вказані порушення не були усунуті судом апеляційної, який всупереч приписам ст. 419 КПК відповідних доводів сторони захисту не перевірив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Крім того, на думку засудженого, рішення про покладення на нього додаткових обов`язків, передбачених ст. 76 КК, апеляційний суд міг прийняти лише у формі вироку, а не ухвали.