Постанова
іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 639/1910/19
провадження № 51-4115км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Скобунова В. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Юрченка В. В. на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 травня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 : у рахунок відшкодування витрат на лікування - 4 734 грн, моральної шкоди - 100 000 грн, втраченого заробітку - 12 519 грн, витрат на правову допомогу - 6 000 грн, а всього - 123 253 грн.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин, викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_1 08 лютого 2019 року близько 18:35, керуючи автомобілем "Wolksvagen-Passat", державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по проспекту Любові Малої у м. Харкові зі сторони вул. Грушевського в напрямку вул. Китаєнка. Під час руху по вказаному проспекту, перебуваючи навпроти заїзду до автозаправної станції "НПЗ" на проспекті Любові Малої, 36-А у м. Харкові, ОСОБА_1 проявив неуважність та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком "зебра", на порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху не зменшив швидкості руху аж до повної зупинки при виникненні небезпеки у вигляді пішохода ОСОБА_2, який рухався по цьому пішохідному переходу та перетинав проїжджу частину зліва направо щодо руху зазначеного транспортного засобу, і допустив наїзд на останнього. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову, просить замінити призначене ОСОБА_1 покарання на штраф без призначення додаткового покарання, а в частині вирішення цивільного позову судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суди при призначенні покарання не повною мірою врахували щире каяття, те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, працює, де позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, хворіє, поведінку винного після вчинення необережного злочину, який надав першу медичну допомогу потерпілому, відвідував його в лікарні та відшкодував витрати на лікування у розмірі 20 000 грн. Також захисник зазначає, що безпідставно було задоволено цивільний позов потерпілого, зокрема, суди врахували докази, надані останнім, однак не перевірили, чи вони стосуються саме цього кримінального провадження, взяли до уваги незавірені належним чином чеки, не перевірили доцільності понесених потерпілим витрат, зокрема благодійного внеску. Зазначає, що у витягу договору про надання правової допомоги не наведено розрахунків на надання адвокатських послуг. Вважає необґрунтованим розмір моральної шкоди. Захисник також вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з кримінального провадження щодо ОСОБА_1, місцевий суд не порушив наведених законодавчих положень.
За матеріалами кримінального провадження захисник, не погодившись із вироком місцевого суду, подав на нього апеляційну скаргу. У ній він, наводячи аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У задоволенні цивільного позову захисник просив відмовити в повному обсязі.
Залишаючи без задоволення подану захисником апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції в ухвалі навів мотиви та правові підстави, якими він керувався при відхиленні доводів сторони захисту. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що при виборі заходу примусу та порядку його відбування місцевий суд разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення урахував особу винного, котрий раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню доньку, 2013 року народження, страждає на ряд захворювань. Зазначені обставини стали підставою для призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі у межах санкції частини статті, за якою він визнаний винуватим. При цьому суд, урахувавши відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставину, що його пом`якшує, часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди та позицію потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосувати до ОСОБА_1 інститут умовного звільнення. Суд погоджується з висновком судів про можливість досягнення мети виправлення засудженого без ізоляції від суспільства за умови контролю за його поведінкою впродовж передбаченого законом іспитового строку та про правомірність застосування місцевим судом ст. 75 КК.