Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 570/4887/17-ц
провадження № 61-2079св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2018 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у березні 1999 року вона з чоловіком придбала земельну ділянку площею 0,18 га на АДРЕСА_1 . У 2010 році на ім`я її чоловіка виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку. У період із 2001 року і до теперішнього часу вона та її чоловік на зазначеній ділянці збудували будинок. У вересні 2017 року від сусідів вона дізналася про те, що ділянка подарована її чоловіком сину - ОСОБА_3 . Свою згоду на оформлення договору вона не надавала. Зважаючи на те, що земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя нотаріус мав би вимагати згоду іншого подружжя на відчуження майна. Оскільки її права є порушеними (не дотримані норми частини першої статті 65 СК України, частини другої статті 369 ЦК України), то такий правочин має бути визнаний судом недійсним.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,183 га, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,0870 га та ведення особистого селянського господарства - 0,0960 га.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 набув земельну ділянку у власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування в порядку статті 118 ЗК України (безоплатна приватизація земельної ділянки громадянином), а тому спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя. Зважаючи, що земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, то при укладенні оспорюваного договору дарування згода іншого з подружжя не потрібна. У договорі дарування чітко зазначено, що вимоги законодавства щодо змісту правових наслідків правочину, що укладається, сторонам роз`яснено. Цей договір не містить характеру мнимої чи удаваної угоди. Дарування здійснюється за доброю волею.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності підстав для визнання договору дарування недійсним, оскільки спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя, та при укладенні оспорюваного договору дарування згода ОСОБА_1 не потрібна.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2018 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана за спільні кошти.
У травні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що позивачем не подано до суду належних доказів, що спірні земельні ділянки є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Посилання ОСОБА_1 на те, що земельна ділянка придбалась нею та ОСОБА_2 за відплатним договором є абсурдним, оскільки це спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема рішенням Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 270, державними актами ЯЛ № 116510 та ЯЛ № 116511, технічною документацією із землеустрою щодо складення державного акта на право власності на земельну ділянку, в яких скрізь вказано, що земельна ділянка передана на праві приватної власності безоплатно ОСОБА_2 сільською радою, a не на підставі договору/
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
22 грудня 2010 між ОСОБА_2 (даруватель) та ОСОБА_3 (обдарованим) укладений договір дарування земельної ділянки на АДРЕСА_1 (загальною площею 0,183 га), яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0870 га, та ведення особистого селянського господарства площею 0,0960 га, кадастрові номери: 56:246:870:00:05:017:0228, 56:246:870:00:05:017:0229. Договір посвідчений державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Дацюк С. Г. за реєстровим № 2-1769.
Подарована земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Новоукраїнською сільською радою 04 жовтня 2010 року на підставі рішення Новоукраїнської сільської ради від 22 червня 2010 року № 270, за яким ОСОБА_2 набув земельну ділянку у власність у порядку статті 118 ЗК України (безоплатна приватизація земельної ділянки громадянином).
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.