Постанова
Іменем України
29 січня 2020року
м. Київ
справа № 642/634/17-ц
провадження № 61-4283св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення власникові перешкод у користуванні майном.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Проте в порушення її прав як власника квартири, ОСОБА_2 продовжує проживати у належній їй квартирі, протиправно чинить перешкоди у вселенні, у зв`язку з чим таке незаконне порушення прав та інтересів власника нерухомого майна підлягає судовому захисту.
Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила вселити її у квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із цієї квартири без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що після набуття позивачем права власності на спірну квартиру відповідач втратив право користування спірним житловим приміщенням та підлягає виселенню.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі з 2009 року, іншого житла немає, придбана квартира за договором купівлі-продажу від 11 червня 2009 року, тобто до укладення договорів позики та іпотеки, а тому відповідач не може бути виселений без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення відповідно до її уточнених позовних вимог від 11 вересня 2018 року, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що відповідач протиправно чинить їй перешкоди у користуванні майном, продовжуючи там проживати, користуватися ним, використовувати його як місце зберігання своїх майна і речей. Апеляційний суд безпідставно і незаконно, але безпосередньо і свідомо відмовився виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки і вирішувати спір по суті, зазначивши, що її позовні вимоги про вселення не розглядалися судом першої інстанції, а тому апеляційний суд нібито не вправі надавати зазначеним вимогам правову оцінку. Позовну вимогу про її вселення до належної їй квартири, яка була включена і до первісної позовної заяви, і до належним чином та вчасно поданої уточненої позовної заяви, суд першої інстанції, з невідомих причин, не розглянув, не вирішив і жодного рішення щодо неї не прийняв.
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що на підтвердження наявності перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення, позивач не надала суду жодних речових, письмових або інших доказів, проте вказує, що ОСОБА_2 продовжує проживати у вказаній квартирі, не зважаючи на те, що у нього не має такого права, оскільки договір оренди із ним не укладався.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
01 жовтня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 13 180,00 грн, які зобов`язаний повернути не пізніше 01 жовтня 2012 року.
У забезпечення виконання цього зобов`язання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ОСОБА_1 однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,5 кв. м, житловою - 19,6 кв. м.
Зазначена квартира належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А. 11 червня 2009 року за реєстровим № 420, тобто на час укладення договору позики та іпотечного договору спірна квартира з 2009 року належала на праві власності позичальнику.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу на підставі іпотечного договору від 01 жовтня 2010 року, реєстровий № 3439, право власності на зазначену квартиру набула ОСОБА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Стаття 391 ЦК України наділяє власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.