Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 754/2508/13-ц
провадження № 61-44835св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
стягувач - публічне акціонерне товариство "Родовід Банк",
представники стягувача: Кононенко Денис Альбертович, Коваль Любов Леонідівна,
боржник - ОСОБА_2,
заінтересована особа - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Звенигородського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області Карташев Сергій Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Клочко І. В. від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А. від 01 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Звенигородського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (далі - ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області) Карташева С. В., боржник - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що при винесенні 29 вересня 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець не виконав вимог статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), зокрема, не вжив усіх належних заходів щодо належного виконання рішення суду про стягнення коштів та для розшуку майна боржника.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташева С. В. та скасувати постанову від 29 вересня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року в задоволенні скарги ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що винесена старшим державним виконавцем ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташевим С. В. постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37Закону № 1404-VIII є правомірною, оскільки державним виконавцем вжито вичерпний перелік виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, вчинялись дії з розшуку безпосередньо самого боржника, так і належного йому майна, на яке може бути звернуто стягнення, проте такі дії виявилися безрезультатними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "Родовід Банк", правильно виходив із того, що державний виконавець Карташев С. В. обґрунтовано повернув виконавчий документ стягувачу, про що виніс відповідну постанову, оскільки на виконання вимог Закону № 1404-VIII державним виконавцем були направлені запити у відповідні установи з метою розшуку місцезнаходження самого боржника, встановлення належного йому на праві власності майна. Виявлені банківські рахунки були порожніми, зареєстрований за боржником транспортний засіб, розшук якого здійснювали працівники поліції, не було виявлено.
Узагальнені доводи касаційної скарги
ПАТ "Родовід Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та постановити нову постанову про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, зокрема, не врахували, що державний виконавець Карташев С. В. не реалізував всіх заходів примусового характеру, передбачених Законом № 1404-VIII щодо розшуку боржника та встановлення належного йому на праві власності майна, на яке може бути звернуто стягнення, та передчасно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Зокрема, не здійснено запит до банківських установ про розрахункові та депозитні рахунки боржника; боржник не викликаний до державного виконавця; не здійснено розшук боржника та його майна; не проведено перевірку його майнового стану. Такі дії свідчать про те, що мала місце бездіяльність державного виконавця, що вказує на його упередженість та безвідповідальне ставлення до покладених до нього Законом № 1404-VIII обовʼязків.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/2508/13-ц з Деснянського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 11 квітня 2013 року Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1864/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" боргу в сумі 15 246,68 у.о. та 65 437,27 грн.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташевим С. В. від 15 квітня 2015 року за заявою ПАТ "Родовід Банк" відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Звенигородського МУЮ у Черкаській області Карташевим С. В. від 29 вересня 2017 року виконавчий лист № 2-1864/2013 повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.