Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 462/4325/16
провадження № 61-43747св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач-1 - ОСОБА_1,
представники позивача-1: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
позивач-2 - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова у складі судді Румілової Н. М. від 27 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. від 30 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6, з яким вони проживали разом на час смерті. Після смерті батька відкрилась спадщина на майно, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначали, що вони звернулися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належну їм частку у спадковій квартирі, проте їм було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця, які знаходилися у відповідача.
Посилаючись на те, що відповідач не надав їм правовстановлюючі документи для оформлення спадщини в нотаріальній конторі, позивачі просили визнати за кожним із них право власності на 4/18 частини квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 4/18 частини квартири АДРЕСА_1 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачі на час смерті спадкодавця проживали з ним разом, заяви про відмову від спадщини не подавали, тому в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину. Враховуючи належність їм на праві спільної сумісної власності кожному по 1/6 частини спадкової квартири та прийняття в установленому законом спадщини після смерті батька, то їх частки у спірній квартирі збільшились до 4/18 за кожним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кожним право власності на 1/18 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про визнання позивачів такими, що в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_6 відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно. Однак, враховуючи, що кожному із позивачів належить по 1/6 частини спірної квартири як частки у приватизованому майні з іншими співвласниками, то кожен із них у порядку спадкування набув право власності лише на 1/18 частини спірної квартири.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не зʼясували всіх фактичних обставин справи; не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця з ним разом не проживав, а фактично з 1999 року мешкав разом зі своєю сімʼєю у будинку АДРЕСА_2, а його реєстрація не відповідає фактичному місцю постійного проживання, що власне позивач визнав у судовому засіданні. Відтак, ОСОБА_1 не є таким, що в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька. Що стосується спадкоємця ОСОБА_4, то відсутнє його порушене право, шо підлягає захисту в судовому порядку, оскільки постанова нотаріуса про відмову йому у видачі свідоцтва про право на спадщину відсутня. Суд не вирішив питання про застосування позовної давності, яка була подана відповідачем до ухвалення рішення судом першої інстанції в усній формі. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач був відсутній в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції, тому з письмовою заявою про застосування позовної давності звернувся до апеляційного суду. Разом із тим, суд відкрив провадження за обставин не сплати позивачами судового збору, що є підставою для закриття провадження у справі.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а на спірні правовідносини, які є триваючими, інститут позовної давності не поширюється. Просив касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 462/4325/16-ц з Залізничного районного суду м. Львова. Зупинено виконання постанови апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4 до закінчення касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1, виданим у вересні 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому на день смерті майно, в тому числі й на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 є дітьми померлого ОСОБА_6 та спадкоємцями за законом.
03 грудня 2010 року ОСОБА_5 подав до другої Львівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 та про видачу свідоцтва про право на спадщину, зазначивши, що інших спадкоємців, крім нього, немає.
23 березня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 та про видачу свідоцтва про право на спадщину, яке за відсутності правовстановлюючих документів на спірну квартиру отримати не змогли.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.