Постанова
Іменем України
24 січня 2020 року
м. Київ
справа № 490/10757/16-ц
провадження № 61-42601св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва в складі судді Черенкової Н. П. від 17 квітня 2008 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І. від 13 липня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку майна у спільній сумісній власності.
Позивач зазначав, що в період з серпня 2000 року по жовтень 2014 року проживав у квартирі АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з якою вели спільне господарство, мали спільний бюджет та виховували на той час неповнолітнього сина відповідача. Під час спільного проживання для поліпшення житлових умов сім`ї у жовтні 2008 року була придбана квартира АДРЕСА_2 в якій за спільні кошти було зроблено ремонт. У 2014 року відносини між сторонами зіпсувалися та припинились.
Посилаючись на викладене та на вкладення коштів в ремонт придбаної квартири, купівлю будівельних матеріалів, повернення сумісно позичених коштів, позивач уточнивши позовні вимоги, просив суд встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2004 року по червень 2014 року, визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ним право приватної власності на Ѕ частку вищевказаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд керувався тим, що позивачем не доведено факт спільного проживання однією сім`єю з відповідачем у період з 2004 року до червня 2014 року та придбання на спільні кошти спірного нерухомого майна, а тому не має підстав для визнання квартири об`єктом спільної власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги покази свідків зі сторони позивача, які підтвердили факт проживання сторін однією сім`єю.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скарну ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу його участі будь-яким чином у придбанні вказаного нерухомого майна.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 490/10757/16-ц з Центрального районного суду м. Миколаєва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі не перебувають.
09 вересня 2009 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2 за 101 066 грн, які отримані продавцем від продавця під час оформлення договору.
17 травня 2005 року ОСОБА_2 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.