ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 570/3141/17
провадження № 61-639св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне агентство лісових ресурсів України, Державне підприємство "Клеванське лісове господарство",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", поданою його представником - адвокатом Савурком Олександром Володимировичем, на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року, постановлену у складі судді Гнатущенко Ю. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
за касаційною скаргою Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, поданою його представником - адвокатом Лазарчуком Миколою Васильовичем, на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року,
за касаційною скаргою Державного підприємства "Клеванське лісове господарство", поданою його представником - адвокатом Савурком Олександром Володимировичем, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року, постановлену колегією у складі суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у жовтні 2017 року, до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Клеванське лісове господарство" (далі - ДП "Клеванське лісове господарство"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 липня 2017 року № 242-к його звільнено з посади директора ДП "Клеванське лісове господарство" відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме на підставі підпункту "б" пункту 26 контракту - у зв`язку з одноразовим грубим порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом.
Вважає своє звільнення незаконним, так як жодних негативних наслідків для підприємства у зв`язку з його діями не настало, виявлені у ході перевірки Державним агентством лісових ресурсів України недоліки усунені, а винні у їх допущенні особи притягнені до відповідальності. Крім того, у порушення вимог законодавства його звільнення не погоджено із Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області.
За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 27 липня 2017 року № 242-к, поновити його на посаді директора ДП "Клеванське лісове господарство" та стягнути з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 28 липня 2017 року відкрито провадження у справі.
У зв`язку із відрядженням до іншого суду судді Гладишевої Х. В., у провадженні якої перебувала справа, призначено повторний автоматизований розподіл і розподілено справу у провадження судді Гнатущенко Ю. В.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року суддя Гнатущенко Ю. В. прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі і призначила її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції керувався статтями 19, 187 ЦПК України і виходив з того, що позов підлягає розгляду даним судом у порядку загального позовного провадження.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, у вересні 2018 року її в апеляційному порядку оскаржило ДП "Клеванське лісове господарство".
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу ДП "Клеванське лісове господарство" залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явив цей позов про захист трудових прав до суду за місцем свого проживання, що відповідає вимогам ЦПК України. Оскільки при поданні позову дотримано визначені цивільним процесуальним законодавством правила підсудності і за змістом та формою він відповідав встановленим вимогам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв справу до провадження і призначив її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
У грудні 2018 року ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, який не брав участі у справі, проте вважає, що цією ухвалою вирішено питання про його права та інтереси, оскільки наразі він займає посаду директора ДП "Клеванське лісове господарство" і у разі задоволення позову ОСОБА_1 його буде звільнено.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 оскаржив ухвалу про відкриття провадження у справі не з підстав порушенням правил підсудності, як встановлено статтею 353 ЦПК України, а з посиланням на недотримання предметної юрисдикції, проте з такої підстави окремо від рішення суду ухвала про відкриття провадження оскарженню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2019 року ДП "Клеванське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати і провадження у справі закрити.
Заявник зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням визначеної цивільним процесуальним законодавством предметної підсудності, оскільки даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Вважає, що справу переглянув неповноважний суд, оскільки заявлений колегії суддів апеляційного суду відвід не розглянутий у встановленому порядку. Крім того, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ДП "Клеванське лісове господарство" і не допустив його представника у судове засідання, що суперечить цивільному процесуальному законодавству.
Також у січні 2019 року Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати і провадження у справі закрити.
Зазначило, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив заявлений колегії суддів відвід та продовжив розгляд справи, що не узгоджується із вимогами ЦПК України та свідчить про вирішення апеляційної скарги неповноважним судом.
Послалося на порушення правил предметної підсудності при відкритті провадження у цій справі, оскільки, на думку заявника, цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Вказало, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги ДП "Клеванське лісове господарство" і не допустив його представника у судове засідання, обмеживши таким чином у реалізації процесуальних прав.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року скасувати і провадження у справі закрити.
В частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року касаційна скарга мотивована тим, що визначені цивільним законодавством підстави для закриття апеляційного провадження відсутні.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу за відсутності його представника, який перебував на стаціонарному лікуванні, що є поважною причиною неявки та достатньою підставою для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена як з підстав порушення правил територіальної підсудності, так і правил предметної підсудності, на що апеляційний суд уваги не звернув.
Також у лютому 2019 року ДП "Клеванське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року скасувати і провадження у справі закрити.
В частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року касаційна скарга мотивована тим, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв`язку чим позбавив останнього можливості належним чином реалізувати процесуальні права.
Вказує, що ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року постановлена з порушенням правил предметної підсудності, так як даний спір стосується проходження публічної служби і підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції, тому суд апеляційної інстанції повинен розглянути апеляційну скаргу по суті і скасувати цю ухвалу.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги ОСОБА_2, ДП "Клеванське лісове господарство" і Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства, у яких послався на безпідставність їх доводів. Вказав, що виконувана ним як директором ДП "Клеванське лісове господарство" робота за контрактом не є державною службою у розумінні положень КАС України і Закону України "Про державну службу". У цій справі спір виник з трудових правовідносин і не стосується проходження публічної служби, тому підлягає розгляду судами цивільної юрисдикції. Доводи заявників про перегляд справи в апеляційному порядку неповноважним судом ОСОБА_1 вважає помилковими, так як суд апеляційної інстанції роз`яснив представнику Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Лазарчуку М. В. порядок заявлення відводу та залишив його клопотання без розгляду як таке, що заявлене поза межами встановленого законодавством строку і є завідомо необґрунтованим.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Клеванське лісове господарство" та касаційною скаргою Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.
Ухвалами Верховного Суду від 1 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та за касаційною скаргою ДП "Клеванське лісове господарство" в частині оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За касаційними скаргами на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року
Статтею 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання ОСОБА_1 позову, та статтею 4 ЦПК України, чинного на час постановлення оскражуваних судових рішень, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка здійснюється у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку.
Визначення конкретного суду, повноважного розглядати відповідний позов, здійснюється згідно з закріпленими цивільним процесуальним законодавством правилами підсудності.
Тобто підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
За загальним правилом позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, та стаття 27 ЦПК України, чинного на час постановлення оскражуваних судових рішень).
Разом з тим, положення ЦПК Українивстановлюють правила альтернативної підсудності, тобто підсудності справи за вибором позивача.
Так, статтею 110 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, та статтею 28 ЦПК України, чинного на час постановлення оскаржуваних судових рішень, визначалося, що позови, які виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Таким чином, враховуючи зазначені норми закону, суди правильно виходили з права ОСОБА_1 обирати територіальну юрисдикцію (підсудність) справи та пред`явити позов за своїм місцем проживання.
Оскільки позивач проживає у селі Зоря Рівненського району Рівненської області, провадження у даній справі відкрито з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності), так як позов подано до Рівненського районного суду Рівненської області за місцем проживання ОСОБА_1 у відповідності до положень цивільного процесуального законодавства.