Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 570/1731/15-ц
провадження № 61-14200св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач (відповідач) - ОСОБА_1,
відповідач 1 (позивач) - релігійна громада Благовіщення Пресвятої Діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії,
відповідач 2 - Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області,
третя особа 1 - Управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області,
третя особа 2 - Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2019 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до релігійної громади Благовіщення Пресвятої Діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії, Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - управління Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області про визнання незаконними та скасування рішення селищної ради.
Позовна заява мотивована тим, що їй чиняться перешкоди у завершенні приватизації спірної земельної ділянки.
Просила, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати незаконним та скасувати рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 17 квітня 2013 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування релігійній громаді Благовіщення Пресвятої Діви Марії Римо-католицької церкви Луцької дієцезії земельної ділянки в смт Клевань Рівненського району Рівненської області"; визнати незаконним та скасувати рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 27 березня 2015 року про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов`язати Клеванську селищну раду Рівненського району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим № 5624655400:02:018:1985; надати їй у власність земельну ділянку площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах території Клеванської селищної ради за кадастровим № 5624655400:02:018:1985 з місцем розташування смт Клевань Рівненського району Рівненської області.
У червні 2015 року Релігійною громадою Благовіщення Пресвятої діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії подано зустрічну позовну заяву про визнання незаконними та скасування рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 132 від 29 липня 2011 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " та пункт 5 рішення Клеванської селищної ради № 157 від 18 жовтня 2011 року "Про внесення змін до рішень Клеванської селищної ради".
Позовна заява мотивована тим, що на час прийняття даних рішень земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність для ведення селянського господарства, входила до території пам`ятки архітектури та площі охоронної зони пам`ятки архітектури, користувачем якої є релігійна громада.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 до релігійної громади Благовіщення Пресвятої діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії, Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору управління Держземагентства у Рівненського району Рівненської області про визнання незаконними та скасування рішень селищної ради задоволено частково.
Зустрічний позов релігійної громади Благовіщення Пресвятої діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії до ОСОБА_1, Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень селищної ради задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 132 від 29 липня 2011 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " та пункт 5 рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 157 від 18 жовтня 2011 року "Про внесення змін до рішень Клеванської селищної ради".
Визнано незаконним та скасовано рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 17 квітня 2013 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки релігійній громаді Благовіщення Пресвятої діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії в смт Клевань Рівненського району Рівненської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову релігійної громади судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, було зроблено висновок, що оскаржувані рішення Клеванської селищної ради № 132 від 29 липня 2011 року та пункт 5 рішення № 157 від 18 жовтня 2011 року порушують права релігійної громади як користувача об`єктом культурної спадщини національного значення та унеможливлюють виконання обов`язків, встановлених Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним та скасування рішення селищної ради від 17 квітня 2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування релігійній громаді земельної ділянки в смт Клевань, суди дійшли висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги межі земельної ділянки, на яку претендує релігійна громада, яка згідно проекту землеустрою мала бути передана у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, тобто не була вільною.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено правила предметної юрисдикції, оскільки спір є адміністративно-правовим. Вказує на порушення розумного строку розгляду справи судом першої інстанції, що призвело до того, що на момент винесення рішення, втратили свою дію як Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 16 липня 2012 року № 1158 так і є вже не чинним сам Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства їй у власність. Також судами не враховано, що підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні, а відсутність кількості голосів для прийняття рішення про затвердження технічної документації про отримання у власність земельної ділянки нічим не обґрунтована. Розробивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність, вона реалізувала рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області № 132 від 29 липня 2011 року, таким чином воно вичерпало свою дію і відповідний правовий наслідок прийняття такого рішення вже настав.
Судові рішення в частині зустрічного позову щодо визнання незаконними та скасування рішень селищної ради не оскаржено у касаційному порядку, а тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.
Відзив до суду касаційної інстанції не подано
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 570/1731/15-ц з Рівненського районного суду Рівненської області.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року справу № 570/1731/15-ц призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки правова позиція стосовно юрисдикції спорів за позовами про оскарження рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, обґрунтованими наявністю існуючого речового права на земельну ділянку (наприклад, у зв`язку з наявністю права користування нерухомим майном, розташованим на такій земельній ділянці) неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц (провадження № 14?206цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 461/1221/16 (провадження №?14-577цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18 (провадження № 12?82гс19).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що пунктом 1 рішення Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 29 липня 2011 року № 132 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель запасу громадського призначення по АДРЕСА_1 .
Рішення Клеванської селищної ради від 18 жовтня 2011 року № 157 внесено зміни до рішення від 29 липня 2011 року № 132: де в пункті 1 слова "громадського призначення" замінено словами "сільськогосподарського призначення (рілля)".
29 вересня 2011 року ОСОБА_1 було укладено угоду із ПВППФ "Конвест-проект" на виконання проекту землеустрою цієї земельної ділянки. Згідно протоколу встановлення і погодження меж земельної ділянки, спорів, претензій, зауважень від суміжних землекористувачів і землевласників не надходило.
16 липня 2012 року при проведенні державної експертизи землевпорядної документації рекомендовано прикласти копію генплану забудови, що виконано не було.
На неодноразові звернення ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради про затвердження проекту землеустрою 21 грудня 2012 року їй було надано відповідь, що її заява розглянута на засіданні постійної комісії з регулювання земельних відносин, однак рішення не було прийняте у зв`язку з неотриманням необхідної більшості голосів на підтримку пропозиції, яка згідно Регламенту вважається відхиленою.
17 квітня 2013 року пунктом 1 рішення Клеванської селищної ради № 401 надано дозвіл релігійній громаді Благовіщення Пресвятої діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 0,5705 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за рахунок земель історико-культурного призначення, які перебували у користуванні релігійної громади по АДРЕСА_1 .
27 березня 2015 року Клеванською селищною радою відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах території Клеванської селищної ради за кадастровим № 5624655400:02:018:1985 з місцем розташування смт. Клевань Рівненського району Рівненської області у зв`язку з відсутністю погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Релігійна громада Благовіщення Пресвятої діви Марії римо-католицької церкви Луцької дієцезії є користувачем пам`ятки архітектури національного значення, і це право користування набуто відповідно до рішення виконкому Ровенської обласної ради народних депутатів № 200 від 29 жовтня 1991 року, яке є правовстановлюючим документом.
З паспорту об`єкта культурної спадщини встановлено, що площа території пам`ятки становить 0,56 га, площа охоронної зони - 0,88 га, площа регулювання забудови - 6,32 га. Визначення меж охоронної зони було розроблено в 1989 році Львівським філіалом інституту "Укрпроектреставрація", на сьогодні - ДП Інститут "Укрзахідпроектреставрація", проектна документація зберігається в науково-технічному архіві інституту.
Відповідно до висновку наукової археологічної експертизи земельної ділянки № 1867/1 від 15 червня 2012 року земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1, відноситься до земель історико-культурного призначення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами правил предметної юрисдикції, оскільки спір є адміністративно-правовим
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.