Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 472/1281/17
провадження № 61-37481св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області у складі судді
Кучерявенка С. С. від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Яворської Ж. М.,
Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., від 04 травня2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа - Веселинівська районна державна адміністрація Миколаївської області (далі - Веселинівська РДА Миколаївської області), про визнання наказів незаконними та їх скасування, скасування державної реєстрації права власності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказом
ГУ Держгеокадастру від 22 серпня 2016 року йому надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, на підставі якого ним замовлено та розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, земельної ділянки орієнтовним розміром 2,00 га ріллі з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Наказом ГУ Держгеокадастру від 18 липня 2017 року затверджено проект землеустрою і йому надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 4821780600:03:000:0637. Проте державним реєстратором відмовлено в реєстрації за ним права власності на спірну земельну ділянку у зв`язку з реєстрацією такого права за ОСОБА_2 . Вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою та наказ про затвердження документації та надання відповідачу у власність прийняті з порушенням процедури відведення новоствореної земельної ділянки, формування та передання у власність, порушують його права.
Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру
від 15 квітня 2017 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та наказ від 17 червня 2017 року про затвердження проекту землеустрою і надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03:000:0637 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ГУ Держгеокадастру про визнання незаконним та скасування наказу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом ГУ Держгеокадастру
від 15 квітня 2017 року йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а наступним наказом від 17 червня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району кадастровий номер 4821780600:03:000:0637. На підставі вказаного наказу, 26 червня 2017 року він зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку. Вважає, що оспорювані позивачем накази не стосуються безпосередньо ОСОБА_1, оскільки у останнього не виникало прав щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4821780600:03:000:0637, взагалі його право на отримання земельної ділянки не порушено, але наказ ГУ Держгеокадастру від 18 липня 2017 року, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03:000:0635 у власність ОСОБА_1 не відповідає вимогам земельного законодавства і порушує його право власності на земельну ділянку.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 18 липня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4821780600:03:000:0637 та надання її у власність ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області
від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними та скасовані накази ГУ Держгеокадастру від 15 квітня 2017 року та від 17 червня 2017 року, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4821780600:03:000:0637.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що порядок надання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, не передбачає його проведення спочатку у разі, якщо на одну й ту ж саму земельну ділянку претендують кілька осіб - заявників і щодо однієї з них, яка звернулася раніше й на момент звернення не мала конкурентів, вже прийнято рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. На момент звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже був виданий наказ
від 22 серпня 2016 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Видача більш пізнього наказу від 15 квітня 2017 року щодо надання дозволу на розроблення документації ОСОБА_2 . ГУ Держгеокадастру порушило право ОСОБА_3 на отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації.ГУ Держгеокадастру, видаючи наказ
від 15 квітня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2, порушило перш за все принцип забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, оскільки, надало дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки двом особам. Дії ГУ Держгеокадастру вказують на його невизначеність та різну цілеспрямованість із питання передачі у власність у межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району, що породжує невпевненість у тому, що існуюче становище особи не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення органом державної влади, а "гарантія стабільності суспільних відносин" між органами державної влади і громадянами повністю нівелюється.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів його звернення з вказаного питання із заявою до Державного кадастрового реєстратора. Ним наданий лише витяг отриманий у порядку користування відомостями Державного земельного кадастру про надання відомостей у формі витягу про об`єкт Державного земельного кадастру, зокрема земельної ділянки, сформованої на підставі документації
ОСОБА_1 . Державним кадастровим реєстратором усупереч положенню зазначеному у пункті 2 абзацу 13 частини сьомої статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" надано відомості щодо земельної ділянки, сформованої на підставі документації ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що в законодавстві відсутня така підстава відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, як надання дозволу на розробку документації із землеустрою іншій особі. Крім того, він не знав і не міг знати про наявність іншої особи (позивача за первісним позовом), що зацікавлений в отриманні у власність земельної ділянки, щодо якої ним вчинялись юридично-значимі дії з метою отримання такої земельної ділянки у власність, тому він діяв добросовісно, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Важливим моментом є те, що факт державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі не перебуває у жорсткій кореляції з обов`язковою реєстрацією права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому говорити про "законні очікування" в контексті обставин справи є недоцільним.
Відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено дію рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованих у межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації.
При цьому ОСОБА_1 до своєї заяви надав схему розташування бажаної земельної ділянки.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 14 вересня 2016 року позивачу надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення розташованої у межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
За замовленням ОСОБА_1 . ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Геокадастр" (далі - ТОВ "СП "Геокадастр") виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27 вересня 2016 року.
24 лютого 2017 року проект землеустрою погоджений Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
21 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відділу у Веселинівському районі ГУ Держгеокадастру із заявою про реєстрацію земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор, перевіривши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробленої ТОВ "СП "Геокадастр", вимогам законодавства, 21 березня 2017 року здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, присвоїв їй кадастровий номер 4821780600:03:000:0637.
Крім того, 06 березня 2017 року до ГУ Держгеокадастру звернувся
ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 15 квітня 2017 року надано
ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 17 червня 2017 року погоджено
ОСОБА_2 проект землеустрою та надано право власності на спірну земельну ділянку.
26 червня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 4821780600:03:000:0637) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту та відведення земельної ділянки у власність.
Наказом від 18 липня 2017 року ГУ Держгеокадастру затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, у тому числі ріллі площею 2,00 га (кадастровий номер 4821780600:03:000:0637) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.
ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора для реєстрації права власності на цю земельну ділянку. Проте 31 липня 2017 року у проведенні державної реєстрації права власності йому відмовлено, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за іншим суб`єктом права.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
За змістом статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.