Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 357/3388/17
провадження № 61-37св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С., від 30 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк) про визнання недійсним договору про переведення боргу та договору поруки недійсними.
Позов мотивовано тим, що 15 березня 2007 року між банком та
ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти строком до 15березня 2014 року у розмірі 50 600 доларів США на придбання автомобіля "Toyota Rav 4", який цього ж дня на підставі договору було передано в заставу банку на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
18 березня 2011 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про переведення боргу за кредитним договором
від 15 березня 2007 року, відповідно до умов якого первісний боржник
ОСОБА_2 перевела на позивача ОСОБА_1, як нового боржника, борг (грошове зобов`язання) у розмірі 25 666,02 доларів США, що виник на підставі пункту 1.1 основного договору.Цього ж дня, з метою забезпечення виконання новим боржником зобов`язань за кредитним договором, між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки.
Вказувала, що укладаючи 18 березня 2011 року договір про переведення боргу, діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що здійснює оплату за автомобіль та набуває право власності на нього, що відповідно до вимог статті 229 ЦК України є підставою для визнання вищевказаного правочину недійсним. Крім того, банк, одержуючи від неї відсотки за користування кредитом та суму кредиту, в силу вимог Закону України "Про захист прав споживачів" не роз`яснив їй, що отримує від неї кошти не в рахунок продажу товару, а також те, що вона не є власником спірного автомобіля, що, на думку позивача, свідчить про нечесну підприємницьку діяльність з боку банку. При цьому позивач просила визнати недійсним і договір поруки
від 18 березня 2011 року, оскільки він укладений на забезпечення договору про переведення боргу, який є недійсним, а також стягнути з банку кошти, сплачені нею на погашення кредитної заборгованості, у розмірі
21 600,84 доларів США, що еквівалентно 585 922,78 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Цуранова А. Ю. від 28 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір про переведення боргу від 18 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_1, ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір поруки від 18 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ВАТ "Ощадбанк".
Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 19 275 доларів США, що еквівалентно 521 196 грн.
В іншій частині вимог провадження закрито.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , укладаючи оспорювані правочини, діяла під впливом помилки, оскільки користуючись автомобілем та сплачуючи за нього кредитні кошти позивач уклала цей договір саме з метою набуття права власності на автомобіль, однак банк, а також первісний боржник не вчинили будь-яких дій щодо набуття позивачем права власності на автомобіль як на момент укладення спірного правочину, так і після його укладення, а лише надали позивачу право користування транспортним засобом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона під час укладення 18 березня 2011 року договору про переведення боргу діяла під впливом помилки, тобто помилялася щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, та що ця помилка має істотне значення. При цьому зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він є чітким і зрозумілим, не містить в собі жодних умов та застережень, які б стосувалися виникнення у позивача права власності на автомобіль, і стосується виключно переведення обов`язку боржника від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 березня 2007 року. Не підлягають до задоволення й вимоги позивача про визнання договору поруки недійсним, оскільки вони є похідними вимогам про визнання недійсним договору про переведення боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що укладаючи оспорюваний договір вона було упевнена в тому, що до неї перейде право власності на автомобіль, який є предметом застави, однак вона набула лише право користування транспортним засобом. Вказані обставини свідчать про вчинення нею оспорюваного правочину під впливом помилки.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2018 року від ПАТ "Ощадбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 березня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є
ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в розмірі
50 600 доларів США строком до 15 березня 2014 року на придбання автомобіля "ToyotaRav 4", який цього ж дня на підставі договору було передано в заставу банку на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Того ж дня на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу.
При цьому судами встановлено, що вищевказаним автомобілем
"Toyota Rav 4", 2007 року випуску, на підставі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_2 від 24 листопада 2009 року користувалась позивач ОСОБА_1, яка вносила кредитні кошти на адресу банку, починаючи з грудня 2009 року.
11 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до банку з проханням надати дозвіл на проведення процедури переуступки боргу за кредитом від 15 березня 2007 року з позичальниці ОСОБА_2 на неї, а також проханням переоформити всі необхідні документи на право власності на заставне майно, а саме автомобіль "ToyotaRav 4", 2007 року випуску.
Крім того, 16 березня 2011 року ОСОБА_2 було подано заяву до
банку про те, що остання не заперечує щодо переуступки боргу та переоформлення належних документів по кредитному договору
від 15 березня 2007 року на нового боржника - ОСОБА_1, із вказівкою про відсутність будь-яких претензій фінансового характеру за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1
18 березня 2011 року між ОСОБА_1, ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про переведення боргу за кредитним договором
від 15 березня 2007 року, згідно з пунктом 2 якого первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі