ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №826/15328/18
адміністративне провадження №К/9901/32160/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОЗАХИСТ"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2019 року (суддя Клименчук Н.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Ганечко О.М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОЗАХИСТ" до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (далі також - позивач, ТОВ "ГЕОЗАХИСТ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року №0031971404, №0032101404.
В обґрунтування позову ТОВ "Геозахист" зазначало, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства, оскільки в ньому не наведено жодних обставин та доказів, які б вказували на нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Канремторг".
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, адже позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, а тому у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми непідтвердженими документально.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив рішення судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем не подано.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Геозахист" (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж., кв.25) направлено лист від 15 травня 2018 року №22294/10/26-15-14-04-03-12 "Про надання інформації", копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11 травня 2018 року №8324 та повідомлення від 15 травня 2018 року №22293/10/26-15-14-04-03-12, в яких повідомлено про проведення 18 травня 2018 року документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Геозахист" по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "Канремторг" за жовтень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 31 травня 2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046, яким встановлено порушення позивачем: - пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 135272,00 грн.; - пунктів 44.1, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України в результаті ненадання документів до перевірки.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення на від 5 червня 2018 року №10.
Розглянувши вказані заперечення, листом від 14 червня 2018 року №27452/10/26-15-14-04-03-12 Головне управління ДФС у м.Києві повідомило позивача про те, що висновки акта перевірки від 31 травня 2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року: - №0031971404 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 169090,00 грн., зокрема за податковим зобов`язаннями - 135272,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33818,00 грн.; - №0032101404 форми "Ш", яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" на загальну суму 510,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення не містять мотивів відхилення аргументів позивача щодо необґрунтованого неврахування доказів (копій документів, які було надано позивачем 5 червня 2018 року до Головного управління ДФС у м.Києві разом із запереченнями).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, за наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Статтею 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (пункт 44.1). Крім того, за правилами, визначеними у пункті 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.