ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №815/3200/16
адміністративне провадження №К/9901/19991/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року (головуючий суддя - Стефанов С.О.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя -Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Жук С.І.)
у справі №815/3200/16
за позовом ОСОБА_1
до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 29 червня 2016 року №99/к-2016 "Про припинення повноважень ОСОБА_1 ";
- поновити на посаді першого заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації;
- зобов`язати виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29 червня 2016 року до моменту поновлення його на посаді.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне розпорядження порушує його права та законні інтереси, які гарантовані Основним Законом та міжнародно-правовими актами. В порушення норм чинного законодавства вказане розпорядження прийнято у період його перебування на лікарняному. Також зазначає, що при прийнятті розпорядження порушено процедуру звільнення державного службовця із займаної посади. Так, перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі вказаної норми в залежності від виду трудового договору (строковий чи безстроковий) законодавством не передбачено. Водночас, відповідно до норм КЗпП України та Закону України "Про державну службу" звільнення за своїм змістом є видом дисциплінарного стягнення, що може бути застосовано відповідно до процедури, визначеної законом. Вказує, що будь-яких дисциплінарних правопорушень, перебуваючи на посаді першого заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, за яке могло бути застосовано звільнення відносно нього, він не вчиняв. Крім того, послався на те, що Тітарчук М.І. на момент прийняття спірного розпорядження про припинення його повноважень суміщав дві посади, а саме голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та заступника Міністра Кабінету Міністрів України, що прямо забороняється Законами України "Про місцеві державні адміністрації", "Про запобігання корупції". Вважає, що Тітарчук М.І., приймаючи оскаржуване розпорядження, в розумінні пункту 1 частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції", частин другої статті 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", був неналежним суб`єктом щодо прийняття відповідних рішень, що віднесені до компетенції місцевих державних адміністрацій.
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 13 листопада 2015 року №90/к-2015 ОСОБА_1 призначений на посаду першого заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з 16 листопада 2015 року.
6. Розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області від 29 червня 2016 року №99/к-2016 припинено повноваження першого заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Стерлядова П.Ю. відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України.
7. Вважаючи вказане розпорядження протиправним позивач оскаржив його до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне розпорядження прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Повноваження щодо призначення і звільнення з посади першого заступника відповідно до статей 10, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" належить виключно голові райдержадміністрації, а не управлінському апарату. Жодний працівник райдержадміністрації, в тому числі заступник голови, керівник структурного підрозділу чи інший працівник, не мають повноважень щодо порушення питання про звільнення з посади першого заступника голови райдержадміністрації та провадження процедури звільнення, що в свою чергу кореспондується з вимогами частини другої статті 19 Конституції України.
10. Крім того, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України звільнення посадових осіб не потребує жодних додаткових підстав.
11. На момент прийняття спірного розпорядження Тітарчук М.І. був головою райдержадміністрації, розпорядчого документу Президента України про звільнення голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації не було.
12. Суди дійшли висновку, що ототожнення позивачем довідки про перебування на прийомі у лікаря парадонтолога з документом, що посвідчує тимчасову непрацездатність особи протягом зазначених календарних днів є безпідставним, оскільки інформація про те, що позивач знаходився в стані тимчасової непрацездатності протягом всього робочого часу в день звільнення чи те, що його направлено на амбулаторне або стаціонарне лікування у зв`язку з визнанням його тимчасово непрацездатним, в наведеній довідці відсутня.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Доводи касаційної скарги є аналогічним обґрунтуванням адміністративного позову позивача та апеляційної скарги, зокрема, скаржник зазначив, що при прийнятті спірного розпорядження порушено процедуру звільнення державного службовця із займаної посади.
14. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, в доводах касаційної скарги скаржник вказуючи на порушення матеріальних та процесуальних норм, допущених судами, стверджує про незаконність підстав та порушення процедури звільнення.
15. Зазначає, що до нього як до державного службовця категорії "Б" під час звільнення були застосовані норми КЗпП України, а не вимоги щодо звільнення державних службовців, визначені Законом України "Про державну службу", який у даних правовідносинах повинен застосовуватися як спеціальний.
16. В оскаржуваному розпорядженні відсутнє будь-яке фактичне та юридичне формулювання причин звільнення. На його переконання звільнення, за своїм змістом, є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути застосовано відповідно до процедури, визначеної Законом України "Про державну службу".
17. Вказує, що будь-яких дисциплінарних стягнень скаржник не вчиняв, а тому йому не зрозуміло, у зв`язку з чим та з яких підстав його звільнено з посади першого заступника Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.
18. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців лише в частині відносин, неврегульованих Законом України "Про державну службу".
19. Скаржник зазначає, що припинення його повноважень, як державного службовця категорії "Б" у відповідності до вимог пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тітарчука М.І., є таким, що не відповідає вимогам статті 19 Конституції України, статтям 10, 11, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та статтям 4 - 8, 11, 83, 87 Закону України "Про державну службу".
20. Однак, судами попередніх інстанцій при вирішенні публічно-правового спору вказані норми до уваги не взяті та фактично проігноровані.
21. У запереченні на касаційну скаргу відповідач посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
23. Предметом адміністративного спору стало розпорядження Голови районної державної адміністрації Тітарчука М.І. "Про припинення повноважень ОСОБА_1 " від 29 червня 2016 року №99/к-2016, який перебував на посаді першого заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.
24. Частиною третьою статті 118 Конституції України передбачено, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
25. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 24 грудня 1997 року №8-зп за змістом термін "формують" охоплює такі дії голови місцевої державної адміністрації, як призначення складу місцевих державних адміністрацій.
26. Оскільки місцеві державні адміністрації входять до системи органів виконавчої влади, то повноваження, організація, порядок діяльності місцевих державних адміністрацій згідно з пунктом 12 частини першої статті 92, а також частиною другою статті 120 Конституції України визначаються виключно Конституцією і законами України.