ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №2а-161/11
адміністративне провадження №К/9901/23587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року (головуючий суддя - Кучаковський Ю.С.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (головуючий суддя - Гудима Л.Я., судді: Шинкар Т.І., Святецький В.В.)
у справі №2а-161/11
за позовом ОСОБА_1
до Селищного голови смт Східниця,
третя особа: Територіальна державна інспекція з питань праці у Львівській області,
про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати дії селищного голови смт Східниця Піляка І.Є. щодо його звільнення з роботи незаконними;
- зобов`язати селищного голову смт Східниця Піляка І.Є. виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та запропонувати йому іншу вакантну посаду;
- стягнути з Східницької селищної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 березня 2011 року в сумі 63 399,42 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 березня 2011 року роботодавець, в особі селищного голови Піляка І.Є., звільнив його з роботи в Східницькій селищній раді за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату. Вважає вказане звільнення незаконним, а бездіяльність селищного голови Піляка І.Є. щодо не запропонування іншої роботи протиправною, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. На момент його звільнення в роботодавця було дві вакантні посади: юрисконсульта та водія. В зв`язку з скороченням посади 5 січня 2011 року його належним чином попередили про майбутнє звільнення, проте одночасно з попередженням не запропонували іншої вакантної посади в Східницькій селищній раді. Заперечує проти преюдиційних обставин, встановлених у постанові Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року та додатковій постанові від 9 серпня 2011 року з приводу того, що він не міг претендувати на посаду. На його думку, він міг претендувати на посаду водія, оскільки виконання роботи водія із керування легковим автомобілем не потребувало в нього наявність спеціального права. Також, він міг претендувати на посаду юрисконсульта, оскільки характер його роботи на посаді спеціаліста - землевпорядника був пов`язаний з юриспруденцією, а наявність спеціальної освіти (диплома) юриста, не була обов`язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Підставою для відмови у переведенні на інші посади могла б бути атестація результати якої б вказували, що він не міг претендувати на посаду водія чи юрисконсульта. Вважає, що вина селищного голови Піляка І.Є. щодо недотримання вимог статті 49-2 КЗпП України при його звільненні встановлена судом та не потребує доведенню. Оскільки діями селищного голови Піляка І.Є. при його звільненні було порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України, то такі діяння необхідно визнати протиправними та відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України зобов`язати його запропонувати йому іншу роботу.
3. Справа судами розглядалася неодноразово.
4. Останньою постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови смт Східниця Піляка І.Є. "Про звільнення ОСОБА_1 " від 14 березня 2011 року №5-к скасовано, а провадження в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено в силі.
6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами встановлено, що 16 січня 2006 року позивач обіймав посаду спеціаліста 2 категорії (землевпорядника) Східницької селищної ради.
8. Рішенням Східницької селищної ради "Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату" від 30 грудня 2010 року №9 затверджено загальну штатну чисельність апарату селищної ради її виконавчого комітету та його штату.
9. Відповідно до цього рішення, станом на 1 січня 2011 року в Східницькій селищній раді були вакантні посади юрисконсульта, спеціаліста 1 категорії - 1 штатна одиниця та водія, посада землевпорядника - 0,5 штатна одиниця скорочена.
10. У зв`язку з прийняттям вказаного рішення 14 березня 2011 року Східницька селищна рада Львівської області, в особі селищного голови, на підставі розпорядження "Про звільнення ОСОБА_1 " №5-к, з огляду на скорочення штатної чисельності, звільнила ОСОБА_1 з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
11. Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року, з урахуванням додаткової постанови від 9 серпня 2011 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до селищного голови смт Східниця, Східницької селищної ради у Львівській області, третя особа: Територіальна державна інспекція праці у Львівській області, про визнання нечинним та скасування рішення Східницької селищної ради "Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату" від 30 грудня 2010 року №9; визнання протиправним проект рішення Східницької селищної ради "Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату" від 30 грудня 2010 року №9; визнання нечинним та скасування розпорядження селищного голови смт Східниця міста Борислава Львівської області Піляка І.Є. "Про затвердження розпису апарату селищної ради та її виконавчого комітету" від 31 грудня 2010 року №5-к; визнання протиправною бездіяльності селищного голови смт. Східниця міста Борислава Піляка І.Є. щодо неподання на розгляд ради письмових пропозицій щодо затвердження розпису апарату селищної ради та її виконавчого комітету; зобов`язання селищного голову смт Східниця Піляка І. Є . подати на розгляд Східницької селищної ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлені відповідно до типових штатів затверджених Кабінетом Міністрів України; визнання нечинним та скасування розпорядження селищного голови смт Східниця міста Борислава Львівської області "Про звільнення ОСОБА_1 " від 14 березня 2011 року №5-к; зобов`язання селищного голову смт Східниця поновити ОСОБА_1 на роботі в Східницькій селищній раді на раніше займаній посаді; стягнення з Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої шкоди у розмірі 22 грн. 45 коп. та моральної шкоди у розмірі 18 000 гривень.
12. Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх до апеляційного суду, за результатами перегляду яких, Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2012 року постанову Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року в частині позовних вимог про визнання протиправним проекту рішення Східницької селищної ради „Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату" від 30 грудня 2010 року №9 скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з роботи з дотриманням вимог чинного законодавства про працю, посилаючись на обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, в іншій адміністративній справі.
14. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання селищного голову смт Східниця Піляка І.Є. виконати вимоги частини другої статті 40 КЗпП України та запропонувати йому іншу роботу, оскільки обставини щодо неможливості перевести позивача на іншу роботу вже встановлені в постанові Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року, що свідчить про набрання постанови суду першої інстанції законної сили, а тому відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
15. Водночас, апеляційний суд не погодився з висновком про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування розпорядження селищного голови смт Східниця "Про звільнення ОСОБА_1 " від 14 березня 2011 року №5-к, з тих підстав, що позивач вже звертався до суду з вказаною вимогою, за результатами розгляду якої ухвалено судове рішення, що набрало законної сили. У зв`язку з чим, апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції в цій частині та закрив провадження у справі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначив, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, на основі неповного та необ`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є безумовною підставою для їх скасування.
17. В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує на те, що апеляційний суд в порушення вимог частини четвертої статті 11 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), не з`ясував всіх обставин у справі, не врахував його уточнення до позовної зави від 5 жовтня 2016 року, в яких він, зокрема, просив визнати дії визнати дії селищного голови смт Східниця Піляка І.Є. щодо його звільнення з роботи незаконними.
18. Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову послався на преюдиційність фактів встановлених ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року, якою підтверджено правильність висновків в постанові Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року щодо правомірності його звільнення з посади Східницької селищної ради. Проте, в абзаці 10 на сторінці 4 вказаної ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року йдеться, що питання щодо правомірності його звільнення не було об`єктом правової оцінки апеляційного суду, з огляду на те, що такі вимоги розглядались Бориславським міським судом Львівської області в окремому провадженні (справа № 2а-161/11).
19. Скаржник вважає, що за відсутності висновків атестаційної комісії щодо його кваліфікації та з`ясування всіх обставин у справі, суд невірно встановив преюдиційність обставин до вказаної справи.
20. Суди не взяли до уваги його доводи з приводу того, що суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин встановлених постановою Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року та додатковою постановою від 9 серпня 2011 року у справі №2а-39/2011 повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм та обов`язковості врахування фактів наведених в постанові Бориславського міського суду Львівської області від 8 липня 2011 року у справі №3-401/2011.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року)) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання незаконними дій селищного голови смт Східниця Піляка І.Є. щодо звільнення позивача з роботи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така позовна вимога вже була предметом розгляду в суді, в задоволенні якої постановою Бориславського міського суду Львівської області від 6 червня 2011 року, з урахуванням додаткової постанови від 9 серпня 2011 року, відмовлено. Вказані рішення набрали законної сили після їх перегляду Львівським апеляційним адміністративним судом, за результатом якого прийнято ухвалу від 20 червня 2012 року.
23. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
24. Відповідно до частини четвертої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
25. Умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справи законної сили.
26. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
27. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
28. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.